ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа №640/914/19
адміністративне провадження №К/9901/19346/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року (головуючий суддя Погрібніченко І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді - Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (далі - ДП "Готель "Козацький" МОУ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року № 0112551201, яким застосовано штраф за порушення граничного строку слати податку на додану вартість у розмірі 20% у сумі 235942,40 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ДП "Готель "Козацький" МОУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку ДП "Готель "Козацький" МОУ з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої 23 жовтня 2017 року складено Акт № 10917/26-15-12-00-20/14303572 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пункт 203.2 статті 203 ПК України, а саме порушено граничні терміни сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період липень - жовтень 2016 року на 310, 308, 297, 97, 87, 85, 81, 66, 57, 55, 50, 49 календарних днів на суму 1 179 712 грн.
На підставі Акта перевірки податковим органом 13 листопада 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №01125511201, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на підставі статті 126 ПК України, за затримку сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 1179712 грн нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 235942,40 грн.
Вважаючи прийняте ГУ ДФС у м. Києві 13 листопада 2017 року рішення №0359145113 неправомірним, ПАТ ДП "Готель "Козацький" МОУ звернулося до суду з позовом про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки сплачувані позивачем суми грошових зобов`язань, визначені останнім самостійно в податкових деклараціях з податку на додану вартість, контролюючим органом зараховувались в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення. Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, що контролюючий орган не має права застосовувати штрафну санкцію за несвоєчасну сплату податкового боргу у разі зарахування сплачених коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, оскільки податковим законодавством не визначено такої заборони.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 вказаного Кодексу.
За приписами пунктів 76.1 та 76.2 вказаної статті, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
При цьому, 1 січня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.
Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом, яким передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності формування податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема, своєчасність сплати грошових зобов`язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №820/2244/17.
Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.