ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Британчука В. В., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Прокопенка О. Б.
на постанову від 11 лютого 2020 року
у справі № 922/614/19
провадження № 12-157гс19
Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладаємо окрему думку.
У березні 2019 року заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерського господарства «Агрозем-7»(далі - ФГ «Агрозем-7»), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , у якій просив визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства), якими ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; визнати недійсними договори, укладені між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 на підставі цих наказів, щодо оренди 12 земельних ділянок; зобов`язати ФГ «Агрозем 7» та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки державної власності загальною площею 187,4126 га (кадастрові номери 6320680200:01:000:1462, 6320680200:02:000:0709, 6320680200:02:000:0699, 6320680200:01:000:1475, 6320680200:02:000:0710, 6320686300:01:001:0151, 6320686300:01:001:0090, 6320682000:01:001:0650, 6320682000:01:001:0651, 6320684000:02:000:0479, 6320683000:01:000:0473 та 6320683000:02:000:0489), які розташовані за межами населених пунктів на території Олексіївської, Софіївської та Верхньосамарської сільських рад Близнюківського району Харківської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані накази ГУ Держземагентства прийнято з порушенням статей 116, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, що призвело до незаконної передачі ОСОБА_1 у користування земельних ділянок державної власності.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 9 липня 2019 року, провадження у справі № 922/614/19 закрито з тих підстав, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Зазначені судові рішення мотивовано тим, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства, якими надані в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення саме громадянину ОСОБА_1 , отже, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки саме фізичної особи.
Заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір між фермерським господарством та іншою юридичною особою (органом державної влади) щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Крім того, скаржник навів правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18 (провадження № 14-102цс19), та зазначив, що ОСОБА_1 вже після отримання земельних ділянок в оренду створив та зареєстрував ФГ «Агрозем?7», а тому землекористувачем земельних ділянок, які є предметом оспорюваних договорів у цій справі, у розумінні Закону України «Про фермерське господарство» є саме ФГ «Агрозем-7», а не ОСОБА_1 . Також прокурор звернув увагу на те, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, яка набрала законної сили, закрито провадження у справі № 612/766/17 за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 з аналогічними позовними вимогами, що і в цій справі, та роз`яснено повивачу (прокурору), що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року (далі - Постанова) касаційну скаргу задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 9 липня 2019 року й ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 травня 2019 року у справі № 922/614/19 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову мотивовано тим, що у цій справі суди не встановили, а матеріали справи не підтверджують, що громадянин ОСОБА_1 отримував ділянки державної чи комунальної власності для створення та ведення фермерського господарства інші, ніж ті, що були отримані ним в оренду протягом 2014 - 2015 років із земель державної власності та яких стосується цей спір. Крім того, на час подання позову ОСОБА_1 створив ФГ «Агрозем-7». Тому з огляду на встановлені судами факти та наявні матеріали справи немає підстав вважати, що ОСОБА_1 раніше, ніж заснував ФГ «Агрозем-7», створював фермерські господарства на землях державної чи комунальної власності, що зумовлювало б цивільну юрисдикцію суду згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 та у справі № 627/1351/18. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір згідно з її усталеною практикою належить до юрисдикції господарського суду.
Посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 910/13755/17 та від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16 є помилковим, позаяк ці справи не є подібними. Так, у справі, що розглядається, земельні ділянки були виділені фізичній особі саме для ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство»; натомість земельні ділянки, права на які досліджувались у справах № 910/13755/17 та № 911/4007/16, такими не є.
З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України є необґрунтованими, а, отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
Погоджуємося із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що у разі, коли фермерське господарство як юридична особа на час звернення до суду з таким позовом зареєстровано в установленому законом порядку після отримання відповідачем вперше прав на земельну ділянку, виділену йому для створення та ведення фермерського господарства із земель державної та комунальної власності, то спір підвідомчий господарському суду. В разі повторного звернення громадянина за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства або для ведення фермерського господарства, яке вже було створене на земельній ділянці державної/комунальної власності, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
Разом із тим не можемо погодитись з висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що цей спір підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до територіального органу розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення та ФГ «Агрозем-7» щодо визнання незаконним та скасування наказів цього органу про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок наданих для ведення фермерського господарства, укладених між ОСОБА_1 і ГУ Держземагентства, та зобов`язання створеного ОСОБА_1 ФГ «Агрозем-7» повернути державі земельні ділянки, отримані з порушенням вимог законодавства, оскільки ОСОБА_1 раніше вже отримував земельні ділянки, які й стали підставою для реєстрації ним інших фермерських господарств, а спірні земельні ділянки отримані ним для використання зазначеним фермерським господарством з метою ухилення від процедури земельних торгів. Зазначив, що ОСОБА_1 є також засновником ТОВ «Агротехнік» (зареєстровано 13 березня 2002 року), ФГ «Агропром АВ» (зареєстровано 1 квітня 2005 року та перереєстровано в ТОВ «Агропром АВ» 19 травня 2010 року), ФГ «Агропром-7» (зареєстровано 10 листопада 2011 року), які використовують у своїй діяльності земельні ділянки, в тому числі, надані із земель державної власності. Зокрема, розпорядженнями голови Близнюківської районної державної адміністрації (далі - Близнюківська РДА) від 2 вересня 2009 року № 613, 614, 615 ФГ «Агропром АВ» надано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,2645 га та укладено на підставі цих розпоряджень 4 договори оренди.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, вказав, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у 2002, 2005, 2011 роках ОСОБА_1 одержав земельні ділянки для створення ТОВ «Агротехнік» та ФГ «Агропром АВ» і ФГ«Агропром-7», а тому цей спір стосується порушення порядку одержання громадянином земельних ділянок у користування (оренду) та зловживання громадянином правом на одержання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Велика Палата Верховного Суду з такими висновками апеляційного суду не погодилась, пославшись на те, що 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував ФГ «Агропром-7». 21 травня 2012 року розпорядженням голови