Постанова
іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 214/4920/16
провадження № 51-2920км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Бущенка А. П., Григор`євої І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 71 КК шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць без позбавлення права керувати транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Верховний Суд постановою від 26 лютого 2019 року скасував на підставах, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), згадану ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду Дніпровський апеляційний суд 26 липня 2019 року скасував вирок місцевого суду в частині заходу примусу та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року та визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Крім того, в іншій частині вирок місцевого суду змінив, у порядку ч. 2 ст. 404 КПК виключив з його мотивувальної частини посилання на обтяжуючу обставину - рецидив злочину. У решті зазначений вироку залишено без змін.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин, порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Як установив суд, 25 червня 2016 року близько 14:30 ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Мерседес Бенц Віто" (номерний знак НОМЕР_1 ), рухався по крайній лівій третій смузі руху на вулиці Волгоградській у м. Кривому Розі та, порушивши вимоги п. 1.5, пп. "б" п. 2.3, пп. "д" п. 2.3, п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 (номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався попереду в попутному напрямку та в момент зміни сигналу світлофора зупинився.
Унаслідок допущених ОСОБА_1 порушень ПДР автомобіль ЗАЗ-1102 виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем "Субару Трібека" (номерний знак НОМЕР_3 ), який у цей час рухався у зворотному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ЗАЗ-1102 ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Аргументуючи свою позицію зазначає, що оспорюване рішення не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК, адже висновки, викладені в його мотивувальній частині, не узгоджуються з прийнятим рішенням. На думку сторони обвинувачення апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, не призначив засудженому ОСОБА_1 покарання, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Крім того вказує, що апеляційний суд, призначаючи остаточне покарання не дотримався вимог ст. 71 КК.