Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 759/2997/17-ц
провадження № 61-47593св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі суддів: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Кулішенка Ю. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 про стягнення пені за договором про надання послуг з розробки та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення № 08/19/02 від 19 серпня 2016 року у розмірі 12 700 грн.
Зазначав, що 19 серпня 2016 року між ним як замовником та відповідачем як виконавцем укладений договір про надання послуг з розробки та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення № 08/19/02, за змістом якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язався за завданням замовника надати послуги із проектування, розробки та верстки інтернет сайту, що включає в себе: інтеграцію сайту з CMS-Wordpress, згідно макетів, технічного завдання та дизайну, наданих замовником. Кінцевою метою надання послуг мала бути коректна робота сайту, без помилок та з наявним функціоналом, визначеним технічним завданням, зі збереженням адміністративної панелі, інтерактивної головної сторінки. Додатком № 1 до договору вони визначили перелік послуг та термін їх надання в 40 календарних днів. На забезпечення договору ним сплачено відповідачу аванс в сумі 3 тис. грн. Оскільки послуги за договором в обумовлений строк не були надані, він 06 лютого 2017 року надіслав на адресу відповідача вимогу про розірвання договору та про повернення авансового платежу і сплату 12 700 грн пені за порушення умов договору. Відповідач 10 лютого 2017 року повернув аванс, проте від сплати пені відмовився.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за договором про надання послуг у розмірі 12 700 грн, вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони фактично розірвали договір у зв`язку з тим, що відповідач не приступив до виконання договору, тобто, у зв`язку з суттєвим порушенням умов договору. Разом з тим, в пункті 7.3 договору сторони визначили, що у випадку порушення виконавцем термінів надання послуг він зобов`язаний повернути замовнику вартість сплачених коштів в якості авансу та сплатити штрафні санкції в розмірі 1 % від суми договору за кожен день прострочення. За таких обставин, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені відповідно до пункту 7 договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що, незважаючи на здійснення позивачам авансованого платежу та надання необхідних матеріалів для надання послуг, договір про надання послуг з розробки та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення № 08/19/02 виконавцем у встановлений строк виконано не було, на вимогу представника позивача відповідач повернув суму авансового платежу 10 лютого 2017 року, чим визнав факт невиконання взятих на себе зобов`язань. Посилання в апеляційній скарзі на те, що надання послуг за договором у встановлені строки було неможливим і відповідач не мав можливості повернути авансовий платіж через відсутність платіжних реквізитів, суд не приймає до уваги як безпідставні, з огляду на те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 ЦК України), а договір не може бути розірваний в односторонньому порядку випадку із сторони виконавця (пункт 9.2. договору). Положення частини 3 статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки останній строк виконання зобов`язання відповідачем за договором було визначено 28 вересня 2016 року, враховуючи, що загальна вартість робіт за договором складала 10 тис. грн, а вимога про розірвання договору, повернення авансового платежу і сплату пені направлена відповідачу 03 лютого 2017 року, суд першої інстанції вірно стягнув пеню за період з 29 вересня 2016 року по 03 лютого 2017 року у розмірі 12 700 грн, як просив позивач. При цьому, оскільки сума неустойки, нарахованої за невиконання ФОП ОСОБА_1 зобов`язання за договором про надання послуг, значно не перевищує розмір завданих ОСОБА_2 внаслідок невиконання такого договору збитків, а саме - вартості замовлення, та з урахуванням встановлених обставин справи, суд не знаходить підстав для зменшення розміру пені. Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір підлягає розгляду господарським судом відповідно до пункту 9.5. договору, не ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства, яким визначення юрисдикції (предметної та суб`єктної) спору за домовленістю сторін не передбачено. Крім того, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобовʼязання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (частина 1 статті 20 ГПК України). У той же час посилання апеляційної скарги на ту обставину, що відповідача не було повідомлено належним чином про розгляд справи приймаються до уваги, проте, оскільки дані порушення процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, то відповідно до пункту 2 частини 2 статті 376 ЦПК України рішення суду скасуванню не підлягає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що його неналежним чином повідомлено про розгляд справи у судах; у договорі визначено, що спір має розглядатися господарським судом; відсутні підстави для стягнення з нього пені, оскільки позивач погодився щодо продовження строку виконання договору та не надав реквізитів на його пропозицію повернути аванс; розмір пені неспівмірний із простроченням виконання зобов`язання.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 19 серпня 2016 року між ОСОБА_2 як замовником та ФОП ОСОБА_1 як виконавцем укладений договір про надання послуг з розробки та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення № 08/19/02, за змістом якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язався за завданням замовника надати послуги із проектування, розробки та верстки інтернет сайту, що включає в себе: інтеграцію сайту з CMS-Wordpress, згідно макетів, технічного завдання та дизайну, наданих замовником. Кінцевою метою надання послуг є коректна робота сайту, без помилок та з наявним функціоналом, визначеним технічним завданням, зі збереженням адміністративної панелі, інтерактивної головної сторінки.
Пунктами 7.2., 7.3. договору сторони встановили, що у випадку повного чи часткового невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки, завдані таким невиконанням або неналежним виконанням. У випадку порушення виконавцем термінів надання послуг, погоджених додатком до договору, він зобов`язаний повернути замовникові вартість сплачених коштів в якості авансу та сплатити штрафні санкції в розмірі 1 % від суми договору за кожен день прострочення.