Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 617/1674/13-ц
провадження № 61-32002св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2014 року у складі колегії суддів: Ізмайлової Г. Н., Коростійової В. І., Пшенічної Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу садового будинку та визнання права власності.
Позов мотивований тим, що 09 червня 2003 року він та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу садового будинку, згідно умов якого він придбав у відповідача садовий будинок з надвірними будівлями, який розташований у садовому товаристві "Нарцис" (далі - СТ "Нарцис") за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 81 600,00 грн.
Оскільки ним купувався садовий будинок, а не житловий, тому він вважав, що договір купівлі - продажу не підлягає нотаріальному посвідченню.
Враховуючи, що сторонами виконано всі істотні умови договору; позивач передав, а відповідач прийняв кошти за придбане нерухоме майно; з серпня 2003 року він користується садовим будинком, а ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що обмежує його право на розпорядження майном, як власника майна, просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу садового будинку від 09 червня 2003 року та право власності на цей садовий будинок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 03 лютого 2014 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ухилення від нотаріального посвідчення відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2014 року рішення місцевого суду скасовано і ухвалено нове рішення.
Визнано дійсним договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі 09 серпня 2003 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що сторонами виконано всі істотні умови договору купівлі - продажу садового будинку, відповідач отримав кошти за ціною встановленою договором, відомостей про те, що спірний будинок знаходиться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Реєстрі іпотек немає. Неявка відповідача до судів, який належним чином повідомлений про розгляд справи свідчить про його ухилення від посвідчення договору купівлі - продажу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року поновлено строк касаційного оскарження рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2014 року, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
Встановивши, що касаційна скарга подана особою, яку не повідомлено про розгляд справи (пункт 1 частини третьої статті 394 ЦПК України) суд відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, визнав поважною причину пропуску строку на касаційне оскарження та його поновив.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального права, судові рішення прийняті без участі відповідача та доказів його належного повідомлення про розгляд справи. Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, а судові повістки направлені йому на адресу: АДРЕСА_3 . Крім того, судові повістки направлені в період перебування відповідача закордоном, що підтверджується відмітками наявними у його паспорті.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 09 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено у простій письмовій формі договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 .
Сторони досягли згоди за всіма його істотними умовами - ціни, наявності інших споруд, відсутності недоліків і дефектів будинку тощо.
Обставина втрати ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на спірний будинок підтверджується довідкою Вовчанського бюро технічної інвентаризації, відповідно до якої ОСОБА_2 видано дублікат договору купівлі - продажу будинку, на підставі чого за ним 01 вересня 2008 року зареєстровано право власності на будинок.
Договір купівлі - продажу, за яким ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 спірний будинок посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Корнєвою І. Ю. 24 травня 2002 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).