ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа №447/302/17
провадження №К/9901/52418/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання недійсною реєстрації місця проживання особи та зобов`язання вчинити дію, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Гулида Р. М. (головуючий), Кузьмича С. М., Улицького В. З.
І. Суть спору
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради Львівської області, в якому просив:
1.1. визнати недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 (надалі також ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.2. зобов`язати, Миколаївську міську раду Львівської області скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою:
АДРЕСА_1. 2 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 січня 2017 року він звернувся до Миколаївської міської ради Львівської області із заявою про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, на що отримав відмову у зв`язку з відсутністю підстав. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки вказана реєстрація є незаконною, адже після розірвання шлюбу з ОСОБА_2, а саме 20 лютого 1994 року, ОСОБА_3 у порядку приватизації набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Станом на момент прийняття рішення про приватизацію квартири ОСОБА_3 у спірному житловому будинку не проживав і не вважався членом сім`ї ОСОБА_2 .
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Миколаївська міська рада Львівської області зауважила, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 здійснена відповідно до вимог чинного на той час нормативно-правового регулювання, а також зауважила на відсутності правових підстав для скасування такої реєстрації за заявою позивача.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 27 грудня 2002 року ОСОБА_3 знятий з реєстрації Миколаївським районним відділом УМВС України у Львівській області з попереднього місця проживання ( АДРЕСА_3 ) і цього ж дня зареєстрований за новою адресою: АДРЕСА_1 .
5. 17 січня 2017 року позивач звернувся до Миколаївської міської ради Львівської області із заявою про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, на що 27 січня 2017 року отримав відмову.
6. Наведене зумовило звернення ОСОБА_1 до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій
7. Миколаївський районний суд Львівської області постановою від 15 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
8. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 травня 2018 року скасував постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 15 грудня 2017 року та прийняв нову, якою позов задовольнив:
8.1. визнав недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
8.2. зобов`язав Миколаївську міську раду скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою:
АДРЕСА_1. 9 . При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. ОСОБА_3, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та закрити провадження у справі.
VII. Позиція Верховного Суду
11. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
12. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
13. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
14. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
17. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
18. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.