ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа №806/647/15
провадження №К/9901/56519/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, за участю третьої особи - Житомирського обласного комітету професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Капустинського М. М., суддів: Моніча Б. С., Охрімчук І. Г.
І. Суть спору
1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області), УМВС України в Житомирській області, за участю третьої особи - Житомирського обласного комітету професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в якому просила:
1.1. визнати незаконними та скасувати накази УМВС України в Житомирській області від 04 лютого 2015 року № 112 та від 10 лютого 2015 року № 35 о/с;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області;
1.3. стягнути з Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2015 року по день поновлення на роботі.
2. В обґрунтування позову зазначає, що з 06 лютого 2013 року позивач проходила службу в органах внутрішніх справ, та останнім часом обіймала посаду слідчого слідчого відділу МВ УМВС України в Житомирській області, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції.
2.1. Однак, 10 лютого 2015 року УМВС України в Житомирській області видано наказ № 35 о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу.
2.2. Позивач вказує, що ніяких вчинків, які б суперечили інтересам служби та покладеним на нього обов`язкам, а також вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ вона не скоювала, у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогою про скасування наказів УМВС України в Житомирській області в частині, які стосуються притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Починаючи з 06 лютого 2013 року, ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ у Житомирському МВ УМВС України в Житомирській області, останнє за період проходження служби присвоєне позивачу спеціальне звання - лейтенант міліції.
4. 04 лютого 2015 року наказом УМВС України в Житомирській області № 112 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СВ Житомирського МВ" за порушення вимог Закону України "Про звернення громадян", статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 листопада 2012 № 1050 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії" слідчого слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення № 114.
5. Зазначений наказ реалізовано шляхом видання УМВС України в Житомирській області наказу від 10 лютого 2015 року № 35 о/с щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення № 114 (як особу, яка скоїла вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу).
6. Підставами для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у виді звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу слугував висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків, затверджений 04 лютого 2015 року т.в.о начальника УМВС України в Житомирській області, в якому вказано про порушення позивачем вимог законодавства внаслідок неприйняття заяви про скоєння злочину, а також повідомлення про потрапляння в полон.
7. В ході службового розслідування встановлено, що позивач не прийняла від громадянки ОСОБА_2 заяву про скоєння злочину з посиланням на те, що викрадений у неї телефон коштує недорого, та не вжила заходів щодо розкриття вказаного злочину. Також ОСОБА_1 не прийняла від громадянки ОСОБА_3 повідомлення про те, що чоловік останньої потрапив у полон у Донецькій області у зв`язку з тим, що на розгляді в Управлінні СБУ в Житомирській області перебуває аналогічна заява цієї громадянки, за якою проводяться слідчі дії.
8. Додатково в ході службової перевірки встановлено, що відповідно до вимог статті 214 КПК України слідчий СВ Житомирського МВ УМВС лейтенант міліції ОСОБА_1 після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не внесла відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочала розслідування.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року в позові відмовлено.
10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують інформацію про вчинення позивачем порушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим. Крім того порушення позивачем, що полягає у неприйнятті ОСОБА_1 заяви про вчинене кримінальне правопорушення є вчинком, що є несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки дискредитує звання не тільки працівників органів внутрішніх справ, а й органів внутрішніх справ в цілому.
11. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.
12. Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку, що службове розслідування проведене без з`ясування всіх обставин справи дисциплінарного проступку, оскільки проведеним службовим розслідуванням не надана оцінка як безпосередньо діям оперативного чергового так і тому факту, що рапорти чергового ОСОБА_4 датовані 27 січня 2015 року, а не 28 січня 2015 року, як датою їх написання, відповідно до його ж пояснення від 11 лютого 2015 року (т.1 а.с.10). Крім того, в порушення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230), його було затверджено без отримання письмового пояснення від ОСОБА_1 . Не складався і акт про відмову від надання нею пояснень, що свідчить про порушення відповідачем процедури службового розслідування.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі представник УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо порушення процедури службового розслідування, внаслідок не складення акту про відмову від надання позивачем пояснень, оскільки останню будо опитано та відповідно нею надавались пояснення.
14.1. Стверджує, що судом не взято до уваги приписи частин першої, четвертої статті 214 КПК України, в яких чітко передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
14.2. Наголошує, що наведене положення законодавства й було не дотримано позивачем під час здійснення своїх службових обов`язків.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (у відповідній редакції; надалі - Дисциплінарний статут) та Положенням № 114.
22. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
23. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
24. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.
25. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.
26. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.