ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №431/979/16-а
адміністративне провадження №К/9901/36650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання призначити
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Васильєвої І.А., суддів Жаботинської С.В., Казначеєва Е.Г.,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
3 березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі також - УПФУ в Старобільському районі, відповідач), в якому просив:
1) визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправними;
2) скасувати рішення відповідача від 17 лютого 2016 року, викладене у листі №9/70-14 від 17 лютого 2016 року, про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового трудового стажу роботу за період з 1 червня 1981 року по 20 травня 1997 року електромонтером - лінійником по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі в Луганській МК №15 ВАТ "Полтаваелектро", що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162;
4) зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 24 січня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 10 серпня 2016 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт роботи позивача на посаді електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі в Луганській Механізованій колоні №15 ВАТ "Полтаваелектро" в період з 1 червня 1981 року по 20 травня 1997 року підтверджується копією трудової книжки та показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні, а доказів спростування вказаних свідчень відповідачем не надано. Таким чином, суд вважає доведеним наявність у позивача достатнього пільгового стажу для отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області задоволено частково: постанову Старобільського районного суду Луганської області від 10 серпня 2016 року скасовано; прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах задоволено частково, а саме зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу його роботу за період з 1 червня 1981 року по 21 серпня 1992 року електромонтером - лінійником по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі в Луганській МК № 15 ВАТ "Полтаваелектро". В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, якою затверджений Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, діє з 21 серпня 1992 року, отже документальне підтвердження саме результатів атестації робочого місця за умовами праці для включення періоду до пільгового стажу для призначення пенсії повинно відбуватись після 21 серпня 1992 року, а тому у даному випадку суд вважає за необхідне зарахувати позивачу до пільгового стажу період його роботи з 1 червня 1981 року по 21 серпня 1992 року електромонтером - лінійником по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі в Луганській МК № 15 ВАТ "Полтаваелектро", в іншій частині у зарахування стажу необхідно відмовити.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог за період з 22 серпня 1992 року по 20 травня 1997 року у зв`язку із відсутністю доказів проведення атестації робочого місця позивача, оскільки цей суд керувався лише загальним аналізом чинного законодавства відносно проведення атестації робочих місць, проте суд апеляційної інстанції проігнорував положення законодавства, які гарантують позивачу конституційне право на соціальний захист, зокрема, на пенсію за віком на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та скасовано рішення, яке відповідало закону.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційні скарги позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №431/979/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 30 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №431/979/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 3 лютого 2016 року позивач звернувся до УПФУ в Старобільському районі з заявою про визначення права з урахуванням поданих документів на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, а за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем 17 лютого 2016 року винесено рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на те, що відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств або організацій, а надана позивачем довідка № 290/1 від 20 травня 1997 року, яка видана Луганською МК №15 ВАТ "Полтаваелектро" не відповідає встановленому зразку, а саме: вимогам Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Також, УПФУ посилається на те, що основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації (пункт 9 "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженого постановою КМУ від 1 серпня 1992 року №442), а згідно наданих документів, відсутні накази по підприємству на проведення та виконання атестації робочих місць, висновки Державної експертизи умов праці.
Таким чином спірним питанням даної справи є наявність підстав для зарахування позивачу до пільгового стажу період його роботи з 1 червня 1981 року по 20 травня 1997 року електромонтером - лінійником по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі в Луганській МК №15 ВАТ "Полтаваелектро", та як наслідок, наявність підстав з урахуванням вказаного періоду для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).