ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа №809/185/18
провадження №К/9901/56947/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом судді ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Чуприни О. В., і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Гуляка В. В. (головуючий), Большакової О. О., Судової-Хомюк Н. М.
І. Суть спору
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) як суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (надалі також відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування позивачу суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік";
1.2. стягнути з відповідача на її користь недоплачену суддівську винагороду за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року в сумі 222998,83 гривень.
2. Позов обґрунтований тим, що відповідач усупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" при обчисленні виплаченої суддівської винагороди за спірний період застосував норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 1 червня 2016 року № 1774-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 1774-VII).
3. Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність застосування до спірних правовідносин пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VII.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 призначена на посаду судді Єнакіївського міського суду Донецької області строком на п`ять років Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012.
5. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №81/2015 в межах п`ятирічного строку ОСОБА_1 переведено на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
6. Наказом голови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 2 березня 2015 року № 114 ОСОБА_1 зараховано на посаду судді цього суду з 2 березня 2015 року та встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу.
7. Станом на час звернення до адміністративного суду із цим позовом ОСОБА_1 була суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, яка з 24 квітня 2017 року не здійснює правосуддя.
8. Відповідно до наданої відповідачем довідки від 11 січня 2018 року № 14 за період з січня по грудень 2017 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 16000 гривень. ОСОБА_1 нараховано і виплачено суддівську винагороду в загальному 194938,01 гривень, в тому числі за січень 2017 року - 18400 гривень, за лютий 2017 року - 18400 гривень, за березень 2017 року - 18400 гривень, за квітень 2017 року - 17768,42 гривень, за травень 2017 року - 16000 гривень, за червень 2017 року - 16131,36 гривень, за липень 2017 року 15997,50 гривень, за серпень 2017 року - 16011,94 гривень, за вересень 2017 року - 16053,17 гривень, за жовтень 2017 року - 15253,57 гривень, за листопад 2017 року - 16131,35 гривень і за грудень 2017 року - 10390,70 гривень.
9. У 2017 році позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років та її не обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
10. Вважаючи протиправним застосування у спірних правовідносинах пункту 3 розділу І "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VII, що, на думку позивача, призвело до виплати їй суддівської винагороди у неналежному розмірі, остання звернулась до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 3 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, в позові відмовив.
12. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили із безпідставності позову з огляду на правомірність застосування при обчисленні виплачуваної позивачеві суддівської винагороди вищевказаної законодавчої норми.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
14. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на протиправності застосування при обчисленні його посадового окладу за спірний період пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VII.
15. У касаційній автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог.
16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
17. Касаційний суд перевіряє оскаржувані рішення на відповідність законодавству, яке було чинним на час ухвалення судами цих рішень.
17.1 Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.