1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



01 квітня 2020 року

Київ

справа №806/685/18

провадження №К/9901/56600/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа - Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Єфіменко О. В., і постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Іваненко Т. В. (головуючий), Кузьменко Л. В., Шевчук С. М.

І. Суть спору

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа - Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому він просив:

1.1. визнати протиправними дії Апеляційного суду Житомирської області щодо визначення з 1 січня 2018 року розміру суддівської винагороди у сумі 28160,00 гривень, з яких 17600,00 гривень - посадовий оклад, 10460,00 гривень - доплата за вислугу років, у виданій на його ім`я довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 4 січня 2018 року № 3-17/03-23/16/2018;

1.2. зобов`язати відповідача видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді Апеляційного суду Житомирської області, який перебуває на відповідній посаді, станом на 1 січня 2018 року склала 65524,80 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 40953,00 гривень, доплата за вислугу років - 24571,80 гривень.

2. Позов обґрунтований тим, що відповідач протиправно видав довідку про розмір заробітної плати судді, який працює в Апеляційному суді Житомирської області на посаді, відповідній його посаді, в якій визначено розмір посадового окладу у сумі 17600,00 гривень, замість 40953,00 гривень, доплати за вислугу років 10560 гривень, замість 24571,80 гривень, а розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 28160,00 гривень, замість 65524,80 гривень, без урахування встановленої мінімальної заробітної плати на відповідний період.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на те, що в силу вимог закону суддям Апеляційного суду Житомирської області, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди встановлено із розрахункової величини 1600 гривень, із застосуванням відповідного коефіцієнту 1.1.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII на підставі заяви про відставку позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Житомирської області.

5. У зв`язку з виходом у відставку позивачу призначено і з 22 вересня 2016 року виплачується довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, як це передбачено частиною третьою статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій та статус суддів".

6. Вважаючи, що він має право на проведення перерахунку довічного грошового утримання у зв`язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати, позивач 22 січня 2018 року звернувся до Апеляційного суду Житомирської області із заявою про видачу йому довідки про розмір грошового утримання працюючого у цьому суді судді.

7. У відповідь із супровідним листом від 24 січня 2018 року позивачеві видана довідка про суддівську винагороду від 4 січня 2018 № 3-17/03-23/16/2018, у якій зазначено розмір посадового окладу 17600,00 гривень, виходячи із мінімальної заробітної плати в сумі 1600,00 гривень, яка була встановлена на 1 грудня 2016 року без урахування її підвищення з 1 січня 2018 року до 3723,00 гривень.

8. Позивач вважав, що вказана довідка призводить до порушення його прав на перерахунок довічного грошового утримання, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.

9. В аспекті предмету доказування суди також установили, що на момент розгляду справи позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13 березня 2018 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, в позові відмовив.

11. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з безпідставності позову з огляду на правомірність дій відповідача щодо відмови видати позивачу довідку про заробітну плату із зазначенням у ній розміру посадового окладу працюючого судді Апеляційного суду Житомирської області, стверджуючи, що новий посадовий оклад передбачений лише для окремих суддів, які виконали спеціальну вимогу - пройшли кваліфікаційне оцінювання за визначеною чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на протиправності спірної відмови, наполягаючи на відсутності необхідності для проходження нею кваліфікаційного оцінювання задля перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

14. У касаційній автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.

15. Відповідач і третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

V. Оцінка Верховного Суду

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.


................
Перейти до повного тексту