ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа №826/10188/17
провадження №К/9901/55057/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Київській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, ухваленого у складі колегії суддів: головуючого - Шрамко Ю. Т., суддів: Донця В. А., Костенка Д. А., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кузьмишиної О. М., суддів: Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.,
І. Суть спору
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі - ГТУЮ в Київській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому просив:
1.1. визнати дії ГТУЮ в Київській області незаконними щодо передачі рішення Таращанського районного суду Київської області у справі № 2-3621/2010 про перерахування на користь позивача 154568,84 грн. згідно з актом приймання-передавання від 08 квітня 2016 року;
1.2. вважати фактичною датою передачі рішення Таращанського районного суду Київської області у справі № 2-3621/2010 про перерахування на користь позивача 154568,84 грн. до ДКС України 12 січня 2015 року;
1.3. зобов`язати ДКС України здійснити виплату нарахованої заборгованості по пенсії згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області у справі № 2-3621/2010 в сумі 154568,84 грн. на користь позивача згідно з актом приймання-передавання від 12 січня 2015 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області у справі № 2-3621/2010 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 08 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
2.1. Стверджує, що з метою виконання вищевказаного судового рішення 28 жовтня 2014 року позивач звернувся до ГТУЮ в Київській області, яким повідомлено, що лише 15 січня 2016 року згідно з відповідним повідомленням №35791-2-25/1 внесено рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
2.2. Однак, незважаючи на наведене судове рішення його фактично відповідачем не виконано.
2.3. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІ групи.
4. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі № 2/3621/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2011 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахуванні та виплаті пенсії згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 08 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
5. 28 жовтня 2014 року ОСОБА_1 з метою виконання вищевказаного судового рішення звернувся до ГТУЮ в Київській області.
6. Згідно з довідкою відділення поштового зв`язку Київ-71 від 02 грудня 2014 року вих. № 208 рекомендований лист з повідомленням вручено уповноваженій особі Запорожець, внаслідок чого ГТУЮ в Київській області повідомив позивача, що згідно з відповідним повідомленням від 15 січня 2016 року № 35791-2-25/1 судове рішення внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
7. Крім того, ДКС України листом від 25 жовтня 2016 року № 5-13/1299-17759 повідомив позивача, що на виконанні у ДКС України за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" знаходиться рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі № 2-3621/2010 про перерахування на користь ОСОБА_1 154568,84 грн., передане Управлінням державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області на підставі акта приймання-передавання від 08 квітня 2016 року (у акті 1761 рішення). Також зазначено, що станом на 24 жовтня 2016 року кошти за вказаним судовим рішенням на користь позивача не перераховано, заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 будуть здійсненні після виконання рішень судів, що надійшли раніше рішень, переданих з актом приймання-передавання від 08 квітня 2016 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Визнано протиправними дії ГТУЮ в Київській області щодо передачі рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі № 2/3621/2010 про перерахування на користь ОСОБА_1 154568,84 грн. згідно з актом приймання-передавання від 08 квітня 2016 року.
8.2. Зобов`язано ДКС України здійснити виплату нарахованої заборгованості по пенсії згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі № 2-3621/2010 в сумі 154568,84 грн. на користь ОСОБА_1 згідно з актом приймання-передавання за 4 квартал 2014 року.
8.3.. В решті позову - відмовлено.
9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість зареєструвати заяву позивача вчасно, а відтак суд дійшов висновку про допущення ГТУЮ в Київській області неправомірної бездіяльності, яка призвела до несвоєчасного отримання позивачем належних йому відповідно до судового рішення коштів. Своєю чергою ДКС України не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності дій (бездіяльності) щодо нездійснення виплати нарахованої заборгованості по пенсії згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі № 2-3621/2010 в сумі 154568,84 грн. на користь позивача відповідно до акта приймання-передавання за 4 квартал 2014 року.
10. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі представник ДКС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
12. Свою касаційну скаргу мотивує надходженням акту приймання-передавання до органів казначейства 08 квітня 2016 року та саме з цієї дати виконавчий лист про стягнення коштів на користь позивача взятий на облік до виконання. Вказує, що позивачу не відмовлено у виконанні судового рішення, а виконавчий лист не повернуто без виконання. Натомість відповідачем вживаються всі передбачені законодавством заходи для його виконання, а сам виконавчий лист на даний час знаходиться на зберіганні в ДКС України до виконання його в повному обсязі.
12.1. Наголошує на неврахуванні судами першої та апеляційної інстанцій, що підставою для застосування певного зобов`язання є факт порушення чи недотримання відповідних нормативних приписів, що змушує суд вжити належних заходів для припинення такого порушення та недопущення настання негативних наслідків. Проте, на думку відповідача, ним дотримано норми законодавства.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
15. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
21. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
22. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
22. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
23. Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.