ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа №743/277/18
провадження №№К/9901/49892/18, К/9901/49918/18
за позовом громадянина Республіки ОСОБА_1 до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України про визнання утримання іноземця протиправним та зобов`язання негайно звільнити іноземця, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Мельничука Василя Івановича - представника громадянина Республіки ОСОБА_1 та Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області, ухвалене 14 березня 2018 року у складі головуючого судді Сташківа В.Б., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Мєзєнцева Є.І., суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,
Суть спору:
1. У березні 2018 року Мельничук В .І. - представник громадянина Республіки ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (далі - Чернігівський ПТПІ), які незаконно перебувають в Україні ДМС України (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним утримання ОСОБА_1, після 11 лютого 2018 року з поміщенням в Чернігівському ПТПІ;
- зобов`язати співробітників Чернігівського ПТПІ звільнити ОСОБА_1 негайно в залі суду, з-під супровіду.
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2016 року було примусово видворено за межі території України ОСОБА_1 та затримано останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. На підставі вказаної постанови, ОСОБА_1 був поміщений до ПТПІ.
2.1. При цьому постановами Зарічного районного суду м. Суми від 5 травня 2017 року, від 3 серпня 2017 року, від 3 листопада 2017 року строк затримання продовжувався на три місяці, останній раз до 10 лютого 2018 р.
3. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 8 лютого 2018 року відмовлено в позові УДМС України в Сумській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання.
3.1. Строк затримання ОСОБА_1, за попереднім судовим рішенням, закінчився о 00 год. 00 хв. 11 лютого 2018 року.
3.2. Попри відсутність судового рішення про затримання (утримання) ОСОБА_1 в Чернігівському ПТПІ, останній з вказаної дати незаконно, всупереч статті 29 Конституції України, продовжує утримуватись в Чернігівському ПТПІ, що змушує звертатись його до суду, в інтересах ОСОБА_1, з вказаним позовом до Чернігівського ПТПІ, як до суб`єкта владних повноважень, який продовжує незаконно утримувати ОСОБА_1 .
3.3. Позивач зазначає, що п. 5 Розділу Х Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року № 141 та п. 15 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110, частиною вісімнадцятою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якими Чернігівське ПТПІ керується в своїй діяльності, є неконституційними та не відповідає статті 29 Конституції України.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Ріпкинський районний суд Чернігівської області рішенням від 14 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року, позов задовольнив частково.
4.1. Визнав незаконним затримання громадянина Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України в період з 6 березня 2018 року (дати прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідком апеляційного перегляду рішення суду про відмову в задоволення позову про продовження строку його затримання) по 13 березня 2018 року (фактичного звільнення останнього з Чернігівського ПТПІ).
4.2. В задоволенні позовних вимог представника громадянина Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - Мельничука Василя Івановича до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України про визнання незаконним утримання останнього з 11 лютого 2018 року по день винесення постанови судом апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду та зобов`язання негайно звільнити іноземця - відмовив.
5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що утримання громадянина Республіки ОСОБА_1 у період з 06 березня 2018 року (дати винесення постанови судом апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду про відмову в задоволенні позову про продовження строку його затримання) по 13 березня 2018 року (фактичного звільнення останнього з Чернігівського ПТПІ) є незаконним, оскільки в силу статті 325 КАС України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, водночас в період з 11 листопада 2016 року до 10 лютого 2018 року громадянин Республіки ОСОБА_1 утримувався в Чернігівському ПТПІ на підставі судових рішень Зарічного районного суду м. Суми, а з 11 лютого 2018 року до 06 березня 2018 року на підставі частини вісімнадцятої статті 289 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання утримання громадянина Республіки ОСОБА_1 незаконним в період з 11 лютого 2018 року до дня винесення постанови судом апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду (06 березня 2018 року).
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник позивача Мельничук В.І. подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
6.1. У касаційній скарзі представник позивача просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій частково, лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним утримання відповідачем позивача з 11 лютого 2018 року по 6 березня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою (К/9901/49892/18).
7. В свою чергу, представник відповідача також подав касаційну скаргу в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою (К/9901/49918/18).
7.2. Зазначені касаційні скарги для їх спільного розгляду об`єднані в одне касаційне провадження.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2016 року примусово видворено за межі території України громадянина Республіки ОСОБА_1 та затримано останнього з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
9. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2017 року продовжено строк перебування громадянина Республіки ОСОБА_1 у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 3 місяці, а саме до 10 серпня 2017 року.
10. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 серпня 2017 року продовжено строк перебування громадянина Республіки ОСОБА_1 у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 3 місяці, а саме до 10 листопада 2017 року.
11. Постановами Зарічного районного суду м. Суми від 03 та 06 листопада 2017 року продовжено строк перебування громадянина Республіки ОСОБА_1 у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 3 місяці, а саме до 10 лютого 2018 року.
12. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року відмовлено в позові УДМС України в Сумській області до громадянина Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання.
13. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року залишено без змін рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року.
14. Отже, громадянин Республіки ОСОБА_1 утримувався в Чернігівському ПТПІ з 11 листопада 2016 року до 10 лютого 2018 року на підставі судових рішень Зарічного районного суду м. Суми, а з 11 лютого 2018 року до 06 березня 2018 року на підставі частини вісімнадцятої статті 289 КАС України.
15. Фактично громадянин Республіки ОСОБА_1 звільнений з Чернігівського ПТПІ 13 березня 2018 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
17. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
21. У положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:
" 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції".
22. В п.п. 37, 39 рішення у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" (Winterwerp v. theNetherlands) Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lexgeneralis по відношенню до пункту 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву "жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним".