ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №808/709/17
адміністративне провадження №К/9901/52016/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 23 жовтня 2017 року (суддя - Прасов О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є, судді: Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі №808/709/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною відмови та стягнення одноразової вихідної допомоги,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідачів у нарахуванні та виплаті йому - судді у відставці одноразової вихідної допомоги без сплати податку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;
- стягнути з відповідачів на свою користь 258390, 00 грн одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилався на протиправність відмови відповідачів щодо виплати вихідної допомоги відповідно до частини першої статті 136 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 01 квітня 2014 року, далі - Закон №2453-VI) з тієї підстави, що на момент його звільнення вказана стаття Закону №2453-VI виключена відповідно до Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII). На думку позивача, він має законні правомірні очікування отримати задекларовану державою в статті 136 Закону №2453-VI вихідну допомогу як один з елементів гарантії незалежності суддів. Зазначив також, що право на виплату вихідної допомоги він набув раніше - з моменту набуття права на відставку з 1997 року, як суддя який мав стаж роботи на посаді 20 років, тобто до внесення змін до законодавства, якими виключено статтю 136 із Закону №2453-VI.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем реалізовано його право на відставку шляхом подачі відповідної заяви після набрання чинності Законом №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання вказаної вихідної допомоги, а відтак відповідачами не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав й інтересів позивача.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що законодавством, чинним на час звернення позивача із заявою про відставку та на час його звільнення, виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, не передбачалась, а тому у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу сум зазначеної вихідної допомоги.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій всупереч вимогам статті 3 Конституції України найвищою цінністю держави визнано не людину, її права та свободи, а державу та дискримінаційний для професійних суддів держави Закон №1166-VII в частині виключення статті 136 із Закону №2453-VI. Зазначає, що право на відставку набув ще у 1997 році, тобто під час дії статті 136 із Закону №2453-VI. Очікувана вихідна допомога, що була гарантована державою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, є правомірними (законними) очікуваннями в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Крім цього, на переконання скаржника, дану справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Апеляційний суд Запорізької області подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що посилання позивача на те, що право на відставку у нього виникло під час дії норми статті 136 Закону №2453-VI є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не реалізував своє право на відставку під час дії цього Закону, а був звільнений вже після набрання законної сили Законом №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI. Зазначено, що суддя набуває право на виплату вихідної допомоги з моменту виходу у відставку, а не з моменту набуття права на відставку. На момент подання позивачем заяви про відставку та на час виходу у відставку чинним законодавством України не було передбачено право на виплату вихідної допомоги, а тому, враховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, у відповідача не було правових підстав для виплати такої допомоги.
Державна судова адміністрація України також скористалася своїм правом та надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень, зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Рух касаційної скарги
29 травня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 31 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 28 травня 1979 по червень 1982 року працював народним суддею Харківського районного народного суду Харківської області, з червня 1982 року по лютий 1986 року - народним суддею Дергачівського районного народного суду Харківської області, з лютого 1986 року по квітень 1989 року - суддею Харківського обласного суду, а з 19 серпня 1991 року по 20 вересня 2016 року працював суддею Запорізького обласного суду, який 11 жовтня 2001 року перейменований на Апеляційний суд Запорізької області.
Такі відомості містяться й у Рішенні Вищої ради юстиції №1651/0/15-16 від 21 липня 2016 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку".
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
На підставі наказу голови Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року за №81-к суддю ОСОБА_1 відраховано зі складу суддів 20 вересня 2016 року у зв`язку з виходом у відставку.
На звернення позивача щодо нарахування та виплати вихідної допомоги Апеляційний суд Запорізької області листом від 10 лютого 2017 року №08-02/17вих повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у відставку. Відмова мотивована тим, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що надавала судді право на вихідну допомогу при виході у відставку у зв`язку з чим до бюджету та кошторису не закладалися видатки для виплати вихідної допомоги суддям, які звільняються у відставку.
Листом від 10 лютого 2017 року №Ш114-17-128/17 Державна судова адміністрація України також повідомила позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у відставку.
Вважаючи протиправними відмови відповідачів щодо нарахування та виплати вихідної допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.