ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа № 826/7359/18
провадження № К/9901/69746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 27 листопада 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної державної адміністрації у м. Києві щодо невиконання зобов`язання по забезпеченню житлом ОСОБА_1
- зобов`язати Київську міську раду у особі Київської міської державної адміністрації негайно надати житлове приміщення для проживання ОСОБА_1 згідно норм, встановлених законодавством України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було закрито.
4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір стосується житлових правовідносин, отже не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної державної адміністрації у м. Києві щодо невиконання зобов`язання по забезпеченню житлом ОСОБА_1
- зобов`язати Київську міську раду у особі Київської міської державної адміністрації негайно надати житлове приміщення для проживання ОСОБА_1 згідно норм, встановлених законодавством України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було закрито, оскільки даний спір стосується житлових правовідносин, отже не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що за змістом статей 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд до відкриття провадження у справі вирішує питання щодо належності розгляду справи за правилами адміністративного судочинства. У разі відсутності підстав розглядати позов за правилами адміністративного судочинства - відмовляє у відкритті провадження у справі, шляхом винесення ухвали, у разі відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі - виносить ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Однак, суд першої інстанції, у порушення статей 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виніс ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надав строк, згідно ухвали, для підготування та відправлення відповідачем відзиву на позов, позивачу - строк для підготування ти відправлення заперечення на відзив й після того, як сторони обмінялись процесуальними документами, виніс ухвалу про закриття провадження у справі на підставі того, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року не враховано доводів апеляційної скарги щодо того, що ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва Федорчука А.Б. про закриття провадження у справі прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України - статей 168, 170, 171, 257, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому суд невірно застосував норми процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та невірно застосував норми процесуального права при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку із визначенням на підготовчому етапі іншої юрисдикції спору - цивільної, що призвело до порушення судом норм процесуального права
8. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року Київською міською радою, Київською міською державною адміністрацією, Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Відповідно до частини 6 статті 346 справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
10. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спорів у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а та від 11 вересня 2019 року у справі № 804/3718/18.
11. Хоча учасником справи оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, однак Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спорів у подібних правовідносинах, зазначена справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
12. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.