Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 274/6453/18
провадження № 61-19369св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Бердичівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Бердичівська державна нотаріальна контора, про виключення зі спадкового майна, визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0895 га, кадастровий номер 1810400000:01:018:0178, на якій він розташований, належали на праві власності її батьку - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батько склав заповіт від 14 червня 2003 року, яким заповів вказане майно їй та її сестрі - ОСОБА_2 . Вказала, що ОСОБА_2 батько заповів 63/100 частини будинку загальною площею 53,9 кв. м, до яких входять приміщення 1-1, площею 4,1 кв. м, 1-2 - площею 6,4 кв. м, 1-3 - площею 10,4 кв. м, 1-4 - площею 20,1 кв. м, 1-5 - площею 10,6 кв. м, 1-6 - площею 2.3 кв. м, сарай, 1/2 частину погреба та 63/100 частин земельної ділянки. А їй батько заповів 37/100 частин будинку загальною площею 31, 4 кв. м, до яких входять приміщення 2-1 - площею 1,4 кв.м, 2-2 - площею 8, 5 кв. м, 2-3 площею 21,5 кв. м, 1/2 частину погреба та 37/100 частин земельної ділянки. Вона та її сестра спадщину прийняли. Вказала, що від народження та до теперішнього часу проживає в зазначеному будинку, приміщення 1-6 площею 2,3 кв. м (ванна кімната та санвузол) побудоване нею за спільні із чоловіком кошти з дозволу батька, а тому належить їй на праві власності. Всупереч положенням Закону України "Про власність" та КпШС України батько заповів приміщення 1-6 ОСОБА_2, яке слід виключити зі спадкового майна.
Зазначила, що згідно із заповітом в порядку спадкування до неї перейшло право власності на 1/2 частину погреба, який розташований під сараєм Б-1 та 37/100 частин земельної ділянки. Оскільки при складанні заповіту Бердичівським МБТІ ідеальні частки житлового будинку не розраховувалися, частка житлового будинку, на яку вона (позивачка) претендує, є меншою та становить 33/100 з урахуванням 1/2 частини сараю Б-1, під яким розташований погріб і до якого вона не має доступу у зв`язку з таким розподілом спадкового майна.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на приміщення 1-6 площею 2,3 кв. м (ванна кімната та санвузол) у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визнати частково недійсним заповіт, складений 14 червня 2003 року ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Литвином О.С., зареєстрований в реєстрі за № 3887, в частині розпорядження щодо заповідання ОСОБА_2 приміщення 1-6 площею 2,3 кв. м та 1/2 частини сараю Б-1 за адресою: АДРЕСА_1, та в частині визначення ідеальних частин (63/100 та 37/100) будинку за зазначеною адресою;
-визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з приміщень 2-1 площею 1,4 кв. м, 2-2 площею 8,5 кв. м, 2-3 площею 21, 5 кв. м, 1/2 частини сараю Б-1, 1/2 частини погреба п/д, що становить 33/100 частин будинку, та на 37/100 частин земельної ділянки під будинком площею 0,0895 га, кадастровий номер: 1810400000:01:018:0178, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано поважними причини пропущення ОСОБА_1 позовної давності за позовною вимогою про визнання права власності на приміщення 1-6 площею 2,3 кв. м у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення 1-6 площею 2,3 кв. м у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним заповіт, складений 14 червня 2003 року ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Литвином О.С., зареєстрований в реєстрі за № 3887, в частині розпорядження щодо заповідання ОСОБА_2 приміщення 1-6 площею 2,3 кв. м у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 на момент ухвалення рішення - АДРЕСА_1, та в частині визначення ідеальних частин (63/100 та 37/100) цього будинку. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт, складений 14 червня 2003 року ОСОБА_3 в частині розпорядження щодо заповідання ОСОБА_2 приміщення 1-6, площею 2,3 кв. м та в частині визначення ідеальних частин (63/100 та 37/100) зазначеного житлового будинку підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить частині першій статті 534 ЦК УРСР.
У визнанні недійсним у частині розпорядження щодо заповідання ОСОБА_2 1/2 частини сараю Б-1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції відмовив у зв`язку з тим, що ОСОБА_3, як власник, на підставі частини першої статті 534 ЦК УРСР мав право заповісти його будь-якій особі, в тому числі - ОСОБА_2 .
Також суд першої інстанції відмовив у частинні визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з приміщень 2-1 площею 1,4 кв. м, 2-2 площею 8,5 кв. м, 2-3 площею 21, 5 кв. м, 1/2 частини сараю Б-1, 1/2 частини погреба п/д, що становить 33/100 частин будинку, та на 37/100 частин земельної ділянки під будинком площею 0,0895 га, кадастровий номер: 1810400000:01:018:0178, оскільки нею не подано доказів, що вона позбавлена можливості оформити відповідні права власності на підставі заповіту шляхом звернення до нотаріуса та отримання свідоцтв про право на спадщину.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2019 року в частині задоволених позовних скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з наданих позивачкою доказів беззаперечно не встановлено, що у 1982 році прибудова до житлового будинку здійснена з дозволу власника ОСОБА_3 з метою набуття поряд з ним спільної власності на будинок за ОСОБА_1 та її чоловіком.
Також суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне приміщення - ванна кімната і санвузол є невід`ємною частиною будинку, а тому визнання права власності на таке приміщення як приналежність до головної речі є безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року та залишити в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам.
Суд апеляційної інстанції не застосував норми, що регулюють визнання права співвласника на частку у власності на будинок на час виникнення спірних правовідносин.
Вказує, що суд апеляційної інстанції проігнорував покази свідків, які підтверджували домовленість між її батьком та нею про добудову приміщень до будинку її власним коштом.
Також, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до технічних паспортів всі комунікації до спірної кімнати знаходяться в її коридорі, а не в кімнаті що перейшла до ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про смерть від 30 квітня 2018 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).
14 червня 2003 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Литвином О. С., зареєстрований в реєстрі за № 3887, згідно з яким ОСОБА_3 заповів належний йому на праві особистої власності житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку:
63/100 частини будинку загальною площею 53,9 кв. м, до яких входять приміщення 1-1, площею 4,1 кв. м, 1-2 - площею 6,4 кв. м, 1-3 - площею 10,4 кв. м, 1-4 - площею 20,1 кв. м, 1-5 - площею 10,6 кв. м, 1-6 - площею 2,3 кв. м, сарай, 1/2 частину погреба та 63/100 частин земельної ділянки - ОСОБА_2 ;
37/100 частин будинку загальною площею 31, 4 кв. м, до яких входять приміщення 2-1 - площею 1,4 кв. м, 2-2 - площею 8,5 кв. м, 2-3 площею 21,5 кв. м, 1/2 частину погреба та 37/100 частин земельної ділянки - ОСОБА_1 (а. с 11).