Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 601/2111/16
провадження № 61-16128св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області,
відповідач за зустрічним позовом - Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області,
треті особи за зустрічним позовом: Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області, Управління Держгеокадастру в Тернопільській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцалюка Андрія Романовича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року у складі суддів Коротича І. А. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Хома М. В., Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцалюка Андрія Романовича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, а також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,51 га, які знаходяться у с. Іква Кременецького району Тернопільської області.
Позивачці стало відомо те, що межі приватизованої ОСОБА_2 земельної ділянки заходять на межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площа накладення складає 0,0091 га.
Позивач вважає, що відповідач у 2015 році неправомірно приватизував належну їй частину земельної ділянки, без попереднього погодження її меж та без вилучення її у попереднього землекористувача.
З урахуванням викладених обставин просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, видане 16 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_2 на земельну ділянку в с. Іква Кременецького району Тернопільської області, площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 6123481400:05:001:0150, а також скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області, Відділ у Кременецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області м. Кременець, про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що передача земель у власність ОСОБА_1 відбулась з порушенням чинного на той час земельного законодавства, оскільки рішення про передачу земель було прийнято сільською радою, тоді як повинно було прийматись районною Радою народних депутатів. Також відсутня технічна документація, що посвідчує право власності на вищевказані земельні ділянки, що є підставою для скасування державних актів на право власності на земельні ділянки. Крім цього, в оскаржуваних державних актах невірно зазначено кадастрові номери земельних ділянок, тоді як чинним законодавством не передбачено внесення змін та виправлень до Державних актів, тому останні підлягають скасуванню.
З урахуванням викладених обставин просив суд визнати недійсними видані ОСОБА_1 30 серпня 2004 року Управлінням земельних ресурсів у Кременецькому районі Державні акти серії ТР № 063349 та № 063350 на право власності на земельні ділянки площами 0,25 га та 0,40 га, кадастрові номери 6123481404050010033 та 6123481404050010032, які знаходяться в с. Іква Кременецького району Тернопільської області, а також скасувати державну реєстрацію цих земельних ділянок.
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, згідно якої просив визнати недійсним рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 20 листопада 2001 року № 146 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,51 га для ведення особистого підсобного господарства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд виходив з їх недоведеності та необгрунтованості.
Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Гуцалюк А. Р. подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцалюка А. Р. залишено без задоволення, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцалюка А. Р. надійшла касаційна скарга на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
23 вересня 2019 року від ОСОБА_2 на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить суд касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцалюка А. Р. відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
12 вересня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням сесії Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 20 листопада 2001 року вирішено закріпити за ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 27 га; виділити ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,49 га, яка прилягає до закріпленої земельної ділянки; передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку 0, 25 га для обслуговування житлового будинку та 0, 51 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення ОСОБА_1 оформила право власності, отримавши 30 серпня 2004 року два державні акти на право власності на земельні ділянки: 1) земельну ділянку площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства у с. Іква Кременецького райну; 2) земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Іква Кременецького району.
Відповідачу ОСОБА_2 рішенням Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 03 серпня 2015 року № 651 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га в с. Іква Кременецького району за рахунок земель, не наданих у власність і постійне користування в межах населених пунктів.
Рішенням Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 11 вересня 2015 року № 664 ОСОБА_2 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 0,12 га в с. Іква Кременецького району за кадастровим номером 6123481400:05:001:0150. Передано безоплатно у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.
16 жовтня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідають.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржується, тому в цій частині перегляду у касаційному порядку не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Аналогічні приписи містяться і у статті 1 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.
Так, статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.
Згідно частини першої, другої статті 118 ЗК України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.