Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 523/9870/18-ц
провадження № 61-20095св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов`язання не вчиняти певні дії та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у 2011 році ОСОБА_3 вселилась у комунальну квартиру АДРЕСА_1, до свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер у 2014 році. ОСОБА_2 є представником ОСОБА_3 у всіх державних органах. Із часу вселення ОСОБА_3 в квартиру, остання постійно ображала її, пригнічувала її гідність, як людини, яка пережила концтабір і як людини похилого віку. ОСОБА_2 у судових засіданнях також постійно принижувала її гідність, формулювала свої висловлювання у неповажній до неї формі, не поважаючи її як учасника процесу та людину похилого віку. На підставі договору довічного утримання вона отримала у власність кухню площею 6,3 кв. м, яка належала на праві власності ОСОБА_5 . Із листопада 2007 року вона не може користувались приміщенням кухні через протиправні дії ОСОБА_3 . У зв`язку із підробками у документах із приватизації у 1995-1996 роках, покійним ОСОБА_6 і службовими особами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 28 грудня 2012 року відкрито кримінальне провадження № 12012170500001454, через що ОСОБА_3 погрожує її життю, користується її власністю. Всупереч статті 32 Конституції України про заборону втручання в особисте і сімейне життя, збирання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, відповідачі протягом осені 2017 року почали втручання в її особисте життя. У жовтні 2017 року Обласний військовий комісаріат повідомив їй, що хтось із відповідачів незаконно отримав доступ до матеріалів, на підставі яких вона отримує пенсію на території України. Крім того, з Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській області хтось з відповідачів незаконно отримав відомості про підстави отримання нею паспорта громадянина України. У листопаді 2017 року на запит відповідача адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримала відомості з архіву Департаменту внутрішніх справ Південно-Казахстанської області у м. Шимкент (раніше - м. Чимкент) про її родину (покійних чоловіка, сина і відсутність доньки), тобто, що ОСОБА_9 не є її донькою та про паспортні дані. Між сторонами відсутній спір або справи, які б надавали право відповідачам збирати щодо неї особисті дані. ОСОБА_3 розповсюджує відомості про неї серед мешканців будинку, надає відомості до Портофранківського ВП Приморського ВП м. Одеси для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 12012170500001454, що спричиняє їй моральні страждання. Відповідачі безпідставно втручаються в її особисте життя і життя її родини, внаслідок 11 років судової тяганини через приміщення кухні, численні скарги, заяви, візити до органів поліції, прокуратури з метою захисту її прав вона набула захворюваня й пошкодила здоров`я, що спричинило моральну шкоду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідачів припинити дії, які порушують її конституційні права, а саме: дії, пов`язані із незаконним збиранням особистої інформації щодо ОСОБА_1 та членів її родини (чоловіка, сина, доньки); дії, пов`язані із втручанням в особисте життя позивача і членів її родини (чоловіка, сина, доньки), розповсюдженням особистої інформації; дії, пов`язані із ображанням, приниженням особистості позивача, погрозами її життю; дії, пов`язані із незаконним користуванням власністю позивача, приміщенням кухні площею 6,3 кв. м; стягнення на відшкодування моральної шкоди у розмірі 450 000,00 грн.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 розповсюджує недостовірну інформацію про ОСОБА_3 та її нині покійного чоловіка ОСОБА_4 під час розгляду цивільних справ і кримінальних проваджень шляхом подання кількох позовних заяв до суду. При цьому, в апеляційній скарзі, в поясненнях на позовну заяву і в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленними обставинами, ОСОБА_1 стверджувала, що її чоловік ОСОБА_4 начебто вчиняв незаконні дії з перепланування квартири, збирав брехню, підробив документи, є загарбником і мародером, порівнювала його з окупантом, що плямує його чесне ім`я. У подальшому ОСОБА_1 звернулась із завідомо неправдивою заявою до слідчих органів про те, що її чоловік начебто підробив приватизаційні документи і вкрав у неї кухню. ОСОБА_1 безпідставно стверджує, що вона зверталась до Обласного військового комісаріату і Приморського РВ ГУ ДМС України і нібито отримала відомості щодо неї, проте ці твердження не відповідають дійсності, оскільки вона не зверталась до цих органів і жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.
Висловлювання ОСОБА_1 про неї і її покійного чоловіка не є оціночними судженнями, недостовірна інформація не була підставою позову, доказами у справі і предметом апеляційного перегляду, неправомірні дії відповідача тривають більше 10 років, що завдало їй значних моральних страждань.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію, яку вона поширювала про ОСОБА_3 та її покійного чоловіка ОСОБА_4 й припинити поширювати недостовірну інформацію про неї та її покійного чоловіка; стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну (немайнову) шкоду, завдану поширенням недостовірної інформації, яка шкодить її честі та гідності у розмірі 70 000,00 грн.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 завдає шкоду її честі, гідності та діловій репутації, а також завдала їй моральної (немайнової) шкоди, оскільки зверталася до суду із позовними заявами, у яких розповсюджувала про неї недостовірну інформацію, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію. Вона є адвокатом і головою АО "Юріс Феррум", а клієнтами ОА "Юріс Феррум", зокрема є: ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із якими укладені відповідні договори про надання правової допомоги. При цьому, в усіх справах (цивільних та кримінальних) протилежною стороною є ОСОБА_1, яка стверджує у позові, що восени 2017 року вона нібито незаконно отримала особисті відомості з архіву Департаменту внутрішніх справ Південно-Казахстанської області у м. Шимкент про її родину та її паспортні дані, проте жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не надано. Крім того, ОСОБА_1 звернулася із дисциплінарною скаргою до КДКА Одеської області, стверджуючи про її нібито незаконні дії, проте ОСОБА_1 відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження. У скарзі ОСОБА_1 також звинуватила її у безконтрольних діях, що нічим не обґрунтовано, є недостовірним і шкодить її діловій репутації, як адвоката. Всі висловлювання ОСОБА_1 щодо неї не є оціночними судженнями, вони містять фактичні дані, є голослівними і недостовірними, внаслідок поширення такої інформації вона зазнала моральних страждань.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь моральну (немайнову) шкоду внаслідок поширення ОСОБА_1 недостовірної інформації, яка шкодить її честі, гідності та діловій репутації у розмірі 70 000,00 грн; зобов`язання ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію та припинити поширювати недостовірну інформацію про ОСОБА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року узадоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив із того, що оформлення і направлення адвокатського запиту до Міністерства юстиції Республіки Казахстан не є порушенням законних інтересів ОСОБА_1, оскільки запит складений відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". ОСОБА_1 фактично звернулася до суду з позовом із метою оскаржити рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 28 серпня 2018 року, яким відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного правопорушення.
Всі висловлювання ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 та її покійного чоловіка ОСОБА_4 під час їхнього давнього конфлікту є оціночними судженнями, які не є предметом судового захисту, оскільки по своїй природі є думками, переконаннями, наданням критичної оцінки певних фактів і недоліків. Така інформація є висловлюванням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_1, і її не можна перевірити на предмет відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Інформація, яку поширила ОСОБА_1 про ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є підставою пред`явлених позовів або ж інформацією, викладеною в заявах, із якими ОСОБА_1 звертається до компетентних органів. Обраний ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спосіб захисту їх прав є неналежним, оскільки вони мали б скористатися наданим їм законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2, як адвокат, виконуючи свої професійні обов`язки у рамках кримінальної справи, дійсно, шляхом направлення відповідних запитів до державних установ іноземної держави, збирала інформацію про особисте життя ОСОБА_1 . Разом з тим адвокат має право на збирання інформації, а питання надання адвокату відповідної інформації з обмеженим доступом має вирішувати орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит. Адвокатські запити ОСОБА_2 складені відповідно до вимог частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідь на адвокатські запити надали уповноважені органи іноземної держави, які й вирішували питання можливості або неможливості надання інформації з обмеженим доступом. ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 використала або поширила інформацію про її особисте життя, яку вона отримала на запити.
Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не довели своїх позовних вимог, відсутні підстави для твердження про порушення прав або інтересів, за захистом яких вони звернулися до суду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні її позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_2 у судових засіданнях також постійно принижувала її гідність, формулювала свої висловлювання у неповажній до неї формі, не поважаючи її як учасника процесу та людину, жінку похилого віку. Докази моральних страждань містяться у позовній заяві, у якій вказані факти про те, що їй завдано моральних страждань, що вона протягом 11 років відстоює свої права як власника на спірну кухню, звертається до правоохоронних органів та суду.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що ОСОБА_1 під час подання позовної заяви та апеляційної скарги не сплатила судовий збір. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам процесуального закону. Вона як адвокат, виконуючи свої професійні обов`язки у рамках кримінальної справи, дійсно, шляхом направлення відповідних запитів до державних установ іноземної держави, збирала інформацію про особисте життя ОСОБА_1 .
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просила дозволити їй бути присутньою у судовому засіданні.
Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Разом із тим як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, та того, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, вказане клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.