ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 552/3638/19
провадження № 51-500км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Фунікової О.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Яковенко С.І. на вирок Київського районного суду міста Полтави від 09 жовтня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Михайлівки Машівського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що немає судимості, в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду міста Полтави від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 9000 грн - витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 08 квітня 2019 року о 14 год 00 хв, перебуваючи у АДРЕСА_2, умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_2, здійснив один сприск перцевої речовини із балончика "ТЕРЕН-4" із відстані 80 см, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Полтавськогоапеляційного суду від 17 грудня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд залишив поза увагою твердження сторони захисту про те, що засуджений намагався відвернути суспільно небезпечне посягання зі сторони потерпілого, а тому дії вчиняв у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну відповідальність, за умови відсутності перевищення її меж.
Крім того, захисник стверджує, що покарання, призначене ОСОБА_1, з огляду на дані про особу засудженого та обставини, які пом`якшують покарання, за своїм видом явно несправедливе через суворість.
На переконання Яковенко С.І., місцевий суд належним чином не мотивував розміру грошової компенсації, стягнутої у рахунок відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу та, поміж іншого, вирішив цивільний позов з порушенням вимог частини 1 статті 128 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК).
Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки не містить докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу сторони захисту залишено без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор стверджувала про законність та обґрунтованість судових рішень, а тому наполягала на залишенні їх без зміни.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. При цьому захисник Яковенко С.І. у поданій касаційній скарзі зазначила, що судове засідання просить провести за її відсутності та відсутності засудженого ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Місцевий суд дотримався вищевикладених вимог та належним чином обґрунтував висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 125 КК на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
В основу прийнятого рішення суд поклав показання потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні зазначив, що 07 квітня 2019 року о 14 год 00 хв, він зустрівся із засудженим ОСОБА_1 з метою подальшого працевлаштування останнього водієм служби таксі, де потерпілий займав посаду директора, та виявив, що засуджений був тією особою, яку ОСОБА_2 звільнив раніше через неодноразові скарги від клієнтів. Внаслідок чого повідомив засудженого, що на роботу його не прийме, а гроші за попередню роботу не поверне, після цього у ході конфлікту, який виник між ними, засуджений використав газовий балончик та бризнув ним йому в очі.
Вищевикладені обставини вчинення злочину узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4 , даними слідчих експериментів, проведених 08 травня 2019 року, за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4, висновком експерта від 16 травня 2018 року № 362, додатковим висновком експерта від 24 травня 2019 року № 403.
Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.