Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 149/414/18
провадження № 51-734 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Матюшевої О. І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Мацюка О. І., Сільченка О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Мацюка Олександра Івановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017020330000317 від 20 червня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Томашпіль Хмільницького району Вінницької області, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішеннь і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки. Розглянуто цивільний позов потерпілого та вирішено питання щодо речових доказів.
За цим вироком, 19 червня 2017 року о 19:20 годині ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем "КІА RIO" д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїжджій частині дороги вул. Столярчука в напрямку вул. Небесної Сотні у м. Хмільник, не врахував усіх дорожніх умов, а саме наявність знаку 5.35.1 "Пішохідний перехід", та горизонтальної розмітки 1.14.1 "Зебра", не обрав безпечної швидкості руху і не надав дороги пішоходу, який в той час переходив проїжджу частину дороги з права наліво відносно напрямку руху автомобіля та допустив порушення Правил дорожнього руху, а саме: п.п. 12.3, 18.1. Внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав, окрім інших, тілесне ушкодження у вигляді перелому тіла 5-го шийного хребця, що належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
За вироком Вінницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року скасовано вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 вересня 2019 року в частині призначеного покарання та постановлено новий вирок в цій частині, яким призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 адвокат Мацюк О. І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, формальний підхід апеляційного суду до оцінки доказів, досліджених судом першої інстанції, та на ненадання оцінки всім доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, просить вирок апеляційного суду та вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а вирок Вінницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року суду без зміни, посилаючись на те що, засуджений ОСОБА_1 у нескладній дорожній ситуації грубо порушив Правила дорожнього руху, здійснив наїзд на нього на пішохідному переході та у своїх показаннях вказував, що до наїзду потерпілого навіть не бачив, а також схилив водія маршрутки свідка ОСОБА_3 до дачі неправдивих показань. Скоївши тяжкий злочин, ОСОБА_1 у його вчиненні не розкаявся, не вибачився перед потерпілим та не відшкодував йому матеріальної та моральної шкоди.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники Мацюк О. І., Сільченко О. В. та засуджений ОСОБА_1 касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти касаційної скарги і просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зокрема, під час судового розгляду суд першої інстанції безпосередньо дослідив у судовому засіданні докази у кримінальному провадженні, та дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених доказів, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_2, допитаного в судовому засіданні свідків, протоколом огляду місця ДТП від 19 червня 2017 року, схемою до протоколу огляду місця події від 19 червня 2017 року, протоколом огляду речей та предметів від 17 серпня 2017 року, згідно якого предметом огляду є диск на якому наявний відео файл F5_07_20170619_18_05_49_18.05.59 з якого видно як о 18:05:49 17 червня 2017 року рухався автомобіль, 18:05:50 з автомобіля падає на проїжджу частину чоловік, після чого о 18:05:51 даний автомобіль зупиняється та о 18:05:59 даний відеозапис закінчується, висновком експерта № 113 від 05 жовтня 2017 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 24 листопада 2017 року, протоколом огляду місця події від 24 листопада 2017 року, схемою до огляду місця події та фото таблицями до протоколу, протоколом огляду місця події від 15 листопада 2017 року та фото таблицями до протоколу, висновком експерта № 1061а від 28 грудня 2017 року, показаннями судмедексперта ОСОБА_4, які були надані в судовому засіданні та узгоджуються з висновком експерта № 106 від 12 серпня 2019 року.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Так, судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановлено, що твердження сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху, спростовуються, поряд з іншими доказами, відеофайлом, дослідженим в судовому засіданні, на якому чітко видно, що під час наїзду на потерпілого ОСОБА_2 ніяких інших транспортних засобів на проїжджій частині дороги не було, відомостями про наявність датчику руху на відеокамері у зв`язку з чим камера спрацювала саме в момент наїзду на ОСОБА_2 автомобілем "Kia Rio", а також наведеною в судовому рішенні оцінкою показанням свідка ОСОБА_3, який в судовому засіданні повідомив, що нібито бачив автомобіль, який обігнав та підрізав автомобіль ОСОБА_1, проте під час перегляду відтворюваного відеозапису не міг пояснити відсутність даного автомобіля перед наїздом на ОСОБА_2 .