Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 404/5481/18
провадження № 61-17079св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року в складі судді Варакіної Н. Б. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив виключити відомості про його батьківство з актового запису від 07 грудня 2006 року № 1167 Ленінського відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що з 21 жовтня 2000 року по 01 квітня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого народились діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2010 року з позивача на користь ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 березня 2009 року до повноліття дітей, а з 29 квітня 2017 року продовжено стягнення на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку до 20 листопада 2022 року.
Посилаючись на те, що він не може бути батьком ОСОБА_3, оскільки на час її зачаття перебував у відрядженнях, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував, що висновком експерта від 18 грудня 2019 року № 403 молекулярно-генетичного дослідження встановлено 99, 99 % вірогідності батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3, а тому позовні вимоги про виключення з актового запису від 07 грудня 2006 року № 1167 відомостей про батьківство позивача є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, оскільки судовий експерт Юрченко О. В., на його думку, не мала підготовки з судово-медичної імунології та необхідного свідоцтва про кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю "судово-медична імунологія". Після заявлення вказаного клопотання місцевий суд витребував у Бюро судово-медичної експертизи відомості про наявність у судового експерта Юрченко О. В. свідоцтва про її кваліфікацію, чим порушив норми процесуального права. Крім того, неотримання станом на 21 лютого 2019 року вказаної інформації стало підставою для відмови в задоволення повторного клопотання про призначення експертизи. Апеляційний суд мав можливість і повинен був усунути недоліки, допущені судом першої інстанції, шляхом задоволення клопотання позивача про призначення повторної судово-медичної генетичної експертизи, проте також безпідставно відмовив у його задоволенні.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у період з 21 жовтня 2000 року по 01 квітня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що її батьком є ОСОБА_1, а матір`ю - ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2010 року з позивача на користь ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 березня 2009 року до повноліття дітей, а з 29 квітня 2017 року продовжено стягнення на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку до 20 листопада 2022 року.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2018 року у справі призначено судово-медичну експертизуз використанням аналізу ДНК, проведення якої доручено експертам Бюро судово-медичної експертизи головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації. Поставлені перед експертом для вирішення питання: чи є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку експерта від 18 грудня 2018 року № 403 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99 %. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 практично доведено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).