Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 583/3096/18
провадження № 61-456св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду, у складі судді Орлова І. В., від 13 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання нікчемною розписки. Просила суд визнати нікчемність розписки від 10 серпня 2015 року, написаної, складеної та підписаної нею власноручно під диктовку відповідача про зобов`язання віддати борг грошовими коштами в сумі 22 462,45 грн частково до 01 січня 2016 року в повному обсязі без наявності укладеного договору позики (позички) та не передання грошей у вигляді позики або позички в сумі 22 462,15 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді Ільченко В. М., від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням частини четвертої статті 82 ЦПК України виходив із того, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2016 року в справі № 583/610/16-ц, яке постановою Верховного Суду
від 18 квітня 2018 року залишено без змін, із ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 стягнута заборгованість за борговою розпискою від 10 серпня 2015 року в сумі 22 462,15 грн. Вирішуючи спір у справі № 583/610/16-ц, суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов висновку, що
ОСОБА_1 не довела свої заперечення про те, що розписку її змусила написати ОСОБА_2 у зв`язку з нестачею товару в магазині, натомість судом було встановлено наявність між сторонами правовідносин за договором позики, за яким і були стягнуті кошти.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року.
Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що
ОСОБА_1 пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 583/3096/18 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано із місцевого суду матеріали цивільної справи № 583/3096/18, які надійшли до Верховного Суду у лютому 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вважає, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та в порушення приписів статей 55, 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 127, 263, 354 ЦПК України неправомірно визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Зазначає, що апеляційним судом неправильно обчислено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зараховуючи день надходження поштової кореспонденції, тоді як строк відрахування повинен починатися з наступного дня після отримання поштової кореспонденції. При цьому, судом безпідставно не враховано перебування адвоката у відпустці, поважність причин відсутності її представника за місцем отримання поштової кореспонденції, притримання поштової кореспонденції за домовленістю між адвокатом та працівниками пошти.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Просила врахувати, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху, надавав позивачу строк для обґрунтування та надання доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Фактичні обставини справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання нікчемною розписки.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді Ільченко В. М., від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Із наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення апеляційним судом встановлено, що копію рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2019 рокупредставник ОСОБА_1 - адвокат Нежевело В. В. отримала 01 жовтня
2019 року.
04 листопада 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, у редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).