Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 296/3261/17
провадження № 61-678св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Управління поліції охорони в Житомирській області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду, у складі судді Коломієць О. С.,
від 03 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У квітні 2017 року Управління поліції охорони в Житомирській області (далі - УПО) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на свою користь 34 070 грн на відшкодування шкоди, завданої в результаті пошкодження автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, у складі судді Галасюка Р. А., від 06 лютого 2018 року позов УПО задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 34 070 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 600 грн судового збору.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира
від 06 лютого 2018 року.
Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1, будучи повідомленим про розгляд справи, подав апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а наведені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
03 січня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 296/3261/17 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 296/3261/17 із місцевого суду.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вважає, що апеляційним судом безпідставно не враховано його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки рішення суду
від 06 лютого 2018 року отримано ним лише 25 листопада 2019 року.
Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2018 року було надіслано до вказаного реєстру лише 18 жовтня 2019 року.
Доводи особи, які подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року Управління поліції охорони в Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи
У квітні 2017 року Управління поліції охорони в Житомирській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21 серпня 2017 року.
Копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу та отримано ним 30 травня 2017 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
21 серпня 2017 року представник відповідача ОСОБА_2 . надіслав суду заяву про відкладення розгляду справи.
21 серпня 2017 року розгляд справи було відкладено судом на 09 листопада 2017 року, а в подальшому на 06 лютого 2018 року.
Про розгляд справи 09 листопада 2017 року та 06 лютого 2018 року представник відповідача був повідомлений під розписку.
06 лютого 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Крім того, зазначив, що позовні вимоги відповідач визнає частково, в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку ОСОБА_1 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, у складі судді Галасюка Р. А., від 06 лютого 2018 року позов УПО задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь УПО 34 070 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 600 грн судового збору.
25 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, у редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.