Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 331/7975/13-ц
провадження № 61-13440св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року у складі судді Мінасова В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитним договір на суму 23 278 доларів США на придбання автотранспортного засобу з кінцевим терміном погашення до 17 вересня 2015 року.
Для забезпечення повернення кредитним коштів позичальника на користь банку, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель відповідає перед банком у тому ж об`ємі, що і позичальник, солідарно, всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
Станом на 08 січня 2013 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 367 256 грн 77 коп., що еквівалентно 45 947,30 доларів США, з них: 186 061 грн 05 коп. - поточна заборгованість за кредитом; 116 675 грн 26 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 11 247 грн 99 коп. - пеня за прострочення кредиту; 19 876 грн 35 коп. - пеня за прострочену заборгованість згідно додаткової угоди № 1; 18 606 грн 11 коп. - сума за нарахованими штрафами згідно пункту 5.2 кредитного договору; 114 790 грн 01 коп. - сума за нарахованими штрафами згідно пункту 5.3 кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, ПАТ КБ "Надра" просило суд стягнути солідарно з позичальника та поручителя утворену заборгованість за кредитним договором у розмірі 367 256 грн 77 коп.
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Надра" про визнання недійсним кредитного договору.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19 вересня 2008 року між нею та банком було укладено договір "Автопакет" № 17/2008/2360Фап.
30 грудня 2010 року між ними була укладена додаткова угоди № 1 до договору "Автопакет", відповідно до якої кредитний договір був викладений в новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору (у новій редакції): "Кредитор надає Позичальнику тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 23 278 доларів США зі сплатою 15,3 % річних". Згідно пункту 1.2 кредитного договору (у новій редакції) кредит надається позичальнику на придбання автотранспортного засобу.
Посилалась на те, що при укладенні кредитного договору порушений Закон України "Про захист прав споживачів", оскільки перед укладанням споживчого кредиту кредитодавець не повідомив споживачу інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, не надав детального розпису сукупної вартості кредиту з урахування процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача.
Крім того, кредитний договір не містить відповідальності сторони кредитного договору, а саме банку.
Враховуючи вищевикладене, просила суд визнати недійсним договір "Автопакет" № 17/2008/2360Фап, укладений 19 вересня 2008 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року позов ПАТ КБ "Надра" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 367 256 грн 77 коп., яка складається з: 186 061 грн 05 коп. - поточна заборгованість за кредитом; 116 675 грн 26 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 11 247 грн 99 коп. - пеня за прострочення кредиту; 19 876 грн 35 коп. - пеня за прострочену заборгованість згідно додаткової угоди № 1; 18 606 грн 11 коп. - сума за нарахованими штрафами згідно пункту 5.2 кредитного договору; 114 790 грн 01 коп. - сума за нарахованими штрафами згідно пункту 5.3 кредитного договору.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ "Надра", місцевий суд виходив із того, що у звʼязку із неналежним виконанням зобовʼязань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника - ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Надра" щодо ОСОБА_2 , суд виходив із того, що порука останнього припинилась у травні 2013 року, а з позовом банк звернувся у вересні 2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, суд виходив із того, що при укладенні вказаного договору сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і він за своїм змістом відповідає положенням законодавства, що регулюють укладення договору про надання споживчого кредиту.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Надра" залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Надра" задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Надра" задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року змінено в частині розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра", а саме розмір поточної заборгованості за кредитним договором змінено з 186 061 грн 05 коп. на 185 988 грн 89 коп.;простроченої заборгованості за відсотками з 116 675 грн 26 коп. на 85 881 грн 84 коп., у звʼязку з чим змінено загальну суму стягнутої заборгованості за кредитом з 367 256 грн 77 коп. до 271 870 грн 73 коп.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надар" пені та штрафів за кредитним договором скасовано, у задоволенні вказаних та інших вимог відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у звʼязку з поданням позову 30 січня 2012 року в іншій справі до ОСОБА_1, ОСОБА_2 ПАТ КБ "Надра", вимагаючи сплату всієї заборгованості за кредитним договором № 17/2008/2360Фап від 19 вересня 2008 року станом на 16 грудня 2011 року, змінив строк дії договору, який припинив свою дію із вказаної дати. Таким чином, за позовом, поданим банком 30 вересня 2013 року, підлягають стягненню з ОСОБА_1 заборгованість, розрахована та заявлена банком станом на 16 грудня 2011 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення штрафу у розмірі 14 790 грн 01 коп., апеляційний суд виходив із того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобовʼязань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
У звʼязку із заявленним клопотанням ОСОБА_4 ро застосування строків позовної давності відсутні підстави для стягнення двох видів пені у розмірі 11 247 грн 99 коп. та 19 876 грн 35 коп., оскільки такі вимоги були заявлені банком поза межами строків, визначених статтею 258 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційний суд в порушення норм процесуального права не зʼясував, чи дійсно банком було видано позичальнику грошові кошти у розмірі 23 278 доларів США. Також зазначає, що наданий банком розрахунок суми боргу не є належним доказом утвореної заборгованості, оскільки такий складено співробітниками банку, а отже він є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності заборгованості.
Посилається на те, що з укладенням додаткової угоди № 1 від 30 грудня 2010 року сторони погодили, що позичальник зобовʼязалась здійснювати повернення кредитних коштів та сплачувати проценти починаючи з 20 січня 2011 року по 17 вересня 2015 року. Таким чином, у банку були відсутні підстави для стягнення заборгованості з 19 вересня 2008 року, оскільки до кредитного договору були внесені кардинальні зміни.
Апеляційним судом не було враховано, що банком не долучено до матеріалів справи жодного належного доказу, з якого вбачається факт отримання позичальником грошових коштів у розмірі 23 278 доларів США.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19 вересня 2008 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 23 278,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу, з кінцевим терміном повернення до 17 вересня 2015 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед банком у тому ж об`ємі, що і позичальник, солідарно, всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
30 грудня 2010 року між ПАТ КБ "Надра", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 19 вересня 2008 року.
Пунктом 1.1.1 цієї додаткової угоди встановлено, що за умови виконання позичальником умов цього договору, останньому протягом 6 місяців з 20 січня 2010 року до 20 червня 2011 року надається відстрочка сплати частини необхідного платежу, при цьому розмір необхідно платежу визначається в додатку (графіку) до цього договору.
Додатком до цієї додаткової угоди є графік платежів, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язалась сплачувати з 20 січня по 20 серпня 2011 року по 229 доларів США.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ "Надра", ОСОБА_1 за вказаний період сплатила 229 доларів США 18 квітня 2011 року. Інших платежів не здійснювала.
Пунктом 4.3.7 додаткової угоди до вказаного кредитного договору передбачено, що протягом 30 днів з дати одержання повідомлення кредитора про неналежне виконання умов кредитного договору він зобов`язаний в повному обсязі повернути суму заборгованості за кредитом.
У пунктах 3.2.5 - 3.2.6 додаткової угоди передбачено, що поручитель бере на себе зобов`язання протягом 3 банківських днів з для отримання повідомлення банку про неналежне виконання боржником свого обов`язку, виконати його за нього.
Останній платіж за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 було здійснено 30 листопада 2011 року.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором від 19 вересня 2008 року своєчасно та належним чином не виконувала, банк реалізував своє право на дострокове повернення кредиту. Звертаючись до суду із позовом 30 січня 2012 року банком була визначена утворена заборгованість за кредитним договором станом на 16 грудня 2011 року.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2012 року позов ПАТ КБ "Надра" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" суму заборгованості у розмірі 304 234, 53 грн, що складається з: суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 185 988 грн 89 коп.,суми заборгованості за нарахованими відсотками - 85 881,84 грн, пені за прострочення сплати платежів - 9 008,85 грн, штраф згідно пункту 5.2 кредитного договору №17/2008/2360Фап від 19 вересня 2008 року - 9 299,44 грн, штраф згідно пункту 5.3 кредитного договору № 17/2008/2360Фап від 19 вересня 2008 року - 14 055,51 грн та вирішено питання розподілу судових витрат.
Вказане заочне рішення скасоване ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2012 року, а ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2012 року позов ПАТ КБ "Надра" про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 17/2008/2360Фап від 19 вересня 2008 року залишено без розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.