Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 322/496/18
провадження № 61-989св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області, у складі судді Шиш А. Б., від 30 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В., від 17 грудня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2018 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства та визнання спадкоємцем першої черги.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 15 травня 2005 року по 14 вересня 2017 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 . Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_5 визнавав себе батьком ОСОБА_2 . Основною перешкодою для запису
ОСОБА_5 в якості батька ОСОБА_2 у свідоцтві про народження стала та обставина, що на час народження сина вони не перебували у зареєстрованому шлюбі. Однак, не зважаючи на це, дотримуючись релігійних обрядів під час хрещення сина, у свідоцтві про хрещення були вірно зазначені відомості про сина, оскільки вона та ОСОБА_5 разом з`явились до церкви, та саме зі слів батька були записані прізвище та по батькові сина. В подальшому у них був намір офіційно зареєструвати свій шлюб та привести у відповідність документи, давши сину прізвище батька, внести зміни у свідоцтво про народження сина. Однак, у зв`язку із передчасною смертю ОСОБА_5 зробити це вони не встигли. Таким чином виникла ситуація, коли батько ще за життя визнав своїм сином ОСОБА_2, і це підтверджується показаннями свідків, свідоцтвом про хрещення, характеристикою сина за місцем навчання. Однак мати померлого заперечує проти офіційного визнання ОСОБА_2 сином ОСОБА_5, оскільки вважає себе єдиним спадкоємцем, яка може успадкувати майно після смерті сина. Враховуючи, що заповіт за життя ОСОБА_5 не склав, тому належне йому майно успадковується за законом, і відповідно без визнання ОСОБА_2 сином померлого ОСОБА_5 все спадкове майно в порядку спадкування перейде до ОСОБА_3 .
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд встановити факт, що ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється батьком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнати ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області
від 30 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, являється сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібраними у справі доказами, у тому числі і висновком генотипоскопічного дослідження, встановлено як походження ОСОБА_2 від ОСОБА_5, так і факт визнання останнім свого батьківства стосовно сина позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що районний суд надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам відповідно до статті 89 ЦПК України, з урахуванням інтересів дитини дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту батьківства померлого ОСОБА_5 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що висновок судово-генетичної експертизи не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки проведений установою, яка не має права проводити такі тести, вказавши, що ці доводи спростовуються наданими експертною установою документами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати оскаржені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про задоволення позову про визнання батьківства на підставі неналежних та недопустимих доказів. Суди не взяли до уваги пункт 3 Методичних рекомендацій "Використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміні дітей)", відповідно до якого батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%. Суди не надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, не врахували, що висновок експерта не може вважатись допустимим доказом.
Судові рішення оскаржуються лише у частині задоволення позовних вимог. В іншій частині судові рішення касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження від 07 листопада 2006 року, серії НОМЕР_1, виданого Барвінівською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області.
Матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_1, а батьком записаний ОСОБА_6
ОСОБА_1 на момент народження ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебувала, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу № 07 від 17 лютого 2006 року, здійсненим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиколаївського районного управління юстиції у Запорізькій області 12 квітня 2006 року.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 03 квітня 2018 року у справі № 322/1090/17 встановлено, що запис про батька ОСОБА_2 в актовому записі про народження зроблено в порядку статті 135 СК України.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що батьком її сина ОСОБА_2 є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Барвінівка Новомиколаївського району Запорізької області, з яким вона спільно виховувала та утримувала сина.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2017 року.
Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області
від 05 липня 2018 року було призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлене питання чи є ОСОБА_5 батьком ОСОБА_2 . Проведення вказаної експертизи було доручене комунальній установі "Запорізьке обласне бюро судово - медичної експертизи" Запорізької обласної ради.
Відповідно до листа комунальної установи "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради від 16 серпня 2018 року в архіві судово-імунологічного відділення будь-яких зразків біологічного матеріалу від трупа ОСОБА_5 немає. У зв`язку з цим проведення експертизи є неможливим.
Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області
від 12 листопада 2018 року було призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо вірогідності кровного споріднення між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, та чи є ОСОБА_2 онуком ОСОБА_3 . Проведення експертизи було доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю "Мама Папа".
Згідно висновку генотипоскопічного дослідження від 02 травня 2019 року
№ 21620 імовірність біологічної патрилінейної спорідненості (на рівні
бабуся - онук) учасника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, по відношенню до учасника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в рамках проведеного дослідження складає 98%.
У характеристиці на учня 6 класу комунального закладу "Терсянський навчально - виховний комплекс загальноосвітній навчальний заклад І - ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Новомиколаївської районної ради Запорізької області ОСОБА_2 батьком вказаної дитини зазначено ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона з дитинства товаришувала з ОСОБА_5 З 2005 року ОСОБА_5 жив з ОСОБА_1 однією сім`єю по день своєї смерті. Вони вели спільне господарство. ОСОБА_5 ходив із сином ОСОБА_2 на свята, називав себе батьком дитини. В свідоцтві про хрещення ОСОБА_5 записаний батьком ОСОБА_2, а, оскільки ОСОБА_5 був віруючою людиною, він вважав, що цього досить для підтвердження факту його батьківства.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона, як колишня голова Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та мешканка вказаного села, знає ОСОБА_1 та ОСОБА_5, і їй достовірно відомо, що вони жили однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Вони почали спільно проживати ще до народження ОСОБА_2 , який називав ОСОБА_5 своїм батьком. ОСОБА_5 визнавав себе батьком дитини, займався його вихованням, часто був на святах у сина в навчальному закладі.