Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 756/5927/17
провадження № 61-8460св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів:Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у складі судді Васалатія К. А. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 грудня 2008 року він надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 24 600 дол. США, про що було складену відповідну розписку. Позивач зазначав, що в розписці не вказано конкретний строк повернення боргу. Відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання, внаслідок чого станом на 25 квітня 2017 року її заборгованість становила 1 365 907,28 грн, яка складається із: заборгованості по основному боргу у розмірі 24 600 дол. США, що еквівалентно 665 619,14 грн; заборгованості по процентам від суми позики у розмірі 700 288,14 грн.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 1 365 907,28 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1 365 907,28 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та достовірними доказами доведено невиконання відповідачем належним чином своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 25 квітня 2017 року її заборгованість перед позивачем становить 1 365 907,28 грн, яка складається із: заборгованості по основному боргу у розмірі 24 600, 00 дол. США, що еквівалентно 665 619, 14 грн; заборгованості по процентам від суми позики у розмірі 700 288, 14 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач має оригінал розписки про те, що відповідач отримала у позику кошти в розмірі 24 600 дол. США, відповідач не надала достовірних та достатніх доказів про те, що вона борг повернула, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення боргу та процентів за користування коштами. Суд апеляційної інстанції встановив, що процесуальних порушень при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без її участі, вважає, що судами неправильно визначений строк виконання зобов`язання по поверненню позики, який обумовлений певною подією. Також судами не взято до уваги копію розписки про повернення позики.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на правильність вирішення судами спору та на недобросовісність поведінки ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на вказані судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 грудня 2008 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 24 600 дол. США, про що було складену відповідну розписку. Позивачем надано суду для огляду оригінал розписки, яка знаходиться у позивача.
ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_4 кошти, взяла на себе зобов`язання повернути їх при продажу землі.
Позивач стверджував, що відповідач борг не повернула.
ОСОБА_2 надала суду копію розписки від 16 лютого 2009 року про те, що повністю розрахувалася з позивачем за отримані в борг кошти, заборгованість відсутня.
ОСОБА_1 пояснив, що він неодноразово передавав відповідачу кошти в борг, які вона йому періодично повертала. Він визнав, що надана відповідачем копія розписки написана ним, однак, пояснив, що дата на цій розписці виконана не ним і не відповідає тій даті, яка була там дійсно проставлена, а тому цією копією розписки відповідач не може спростувати існування боргу за договором позики.
ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, не надала суду оригінал розписки ОСОБА_1 про повернення боргу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК Українивизначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не збігатися з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передання коштів у борг.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.