Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 467/881/15-ц
провадження № 61-48654св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач -публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кримської О. М., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В., від 13 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ZPB0GA0000000255, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі
72 832,08 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29 вересня 2013 року. Позивач вказував, що
ОСОБА_2 зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 16 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 372 518,52 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом - 72 083,40 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 29 967,94 доларів США; заборгованість із комісії - 11 152,40 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 241 564,87 доларів США, а також штрафи: 11,48 доларів США (фіксована частина); 17 738,43 доларів США (процентна складова). Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено порукою в сумі 1 тис. грн на підставі договору поруки від 15 серпня 2014 року № 02/ДЗ, який укладено між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 . Вимога про виконання забезпеченого зобов`язання, яка була пред`явлена до поручителя, залишена без задоволення.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 16 квітня 2015 року, у розмірі 372 518,52 доларів США, що еквівалентно 8 113 453,34 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 72 083,40 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 29 967,94 доларів США; заборгованість із комісії - 11 152,40 доларів США; пеня - 241 564,87 доларів США; штраф (фіксована частина) - 250 грн; штраф (процентна складова ) - 386 343,54 грн. Також позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 1 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, у складі судді Сапун О. А., від 13 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 29 вересня 2008 року № ZPB0GA0000000255 станом на 16 квітня 2015 року у розмірі 102 051,34 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 2 222 678,19 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 72 083,40 доларів США (еквівалентно 1 569 976,45 грн), заборгованість по процентам за користування кредитом - 29 967,94 доларів США (еквівалентно 652 701 грн), а також стягнуто пеню в розмірі 2 178 000 грн. В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що права позивача порушені та на його користь підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, процентами у зв`язку з тим, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, оскільки за змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Також суд виходив із того, що ОСОБА_2 не надала доказів про належне виконання нею своїх зобов`язань за кредитним договором, також нею не надано заперечень щодо правильності розрахунків за цими сумами. Суд дійшов висновку, що виходячи із принципу розумності і справедливості та вимог частини третьої статті 551 ЦК України, розмір пені підлягає зменшенню до 100 тис. доларів США, що еквівалентно
2 178 000 грн. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафів, оскільки за змістом кредитного договору неустойка у вигляді штрафів і пені, що нараховані в один і той же період, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв`язку з чим не підлягає стягненню штраф, оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню у визначеному розмірі, нарахування якої розпочинається раніше. При цьому суд вважав, що банк звернувся до суду в межах установленого кредитним договором строку позовної давності (5 років). Суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року у частині часткового задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до
ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2008 року № ZPB0GA0000000255, яка станом на 29 травня 2013 року становила 250 569,94 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки. Розмір заборгованості, яку банк просив стягнути з позичальника у цій справі, збільшено у зв`язку з нарахуванням позивачем процентів, передбачених умовами договору, та штрафних санкцій після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_2, що суперечить нормам цивільного законодавства. В матеріалах справи відсутні докази, що позивач вчиняв заходи щодо реалізації іпотечного майна з метою погашення заборгованості і ці заходи не призвели до належного виконання зобов`язання. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що порушене право банку вже захищене і може бути реалізоване шляхом виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2014 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову до
ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що наявність двох судових рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки не свідчить про подвійність стягнення з боржника, оскільки задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з позичальника не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту (постанова Верховного Суду України
від 04 вересня 2013 року у справі № 6-73цс13).
Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 . В іншій частині судові рішення касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ZPB0GA0000000255, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 72 832,08 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту
29 вересня 2013 року.
Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору позичальник зобов`язалась сплачувати кредит шляхом надання щомісячного платежу в період
з 20 по 25 число кожного місяця в розмірі 1 967,35 доларів США згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 2 до договору) для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.
У пункті 8.3 кредитного договору вказано, що з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором в іпотеку передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,20 кв. м, яка знаходиться у
м. Бердянську Запорізької області.
Також сторони договору узгодили, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки встановлюється тривалістю у п`ять років (пункт 5.5 договору).
Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено також порукою в сумі 1 000 грн на підставі договору поруки від 15 серпня 2014 року № 02/ДЗ, який укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1
У 2013 році ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2014 року у справі № 310/7602/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2008 року № ZPB0GA0000000255, яка станом на 29 травня 2013 року становить 250 569,94 доларів США, що еквівалентно 2 002 053,83 грн, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, встановленою за погодженням із
ОСОБА_2 , або на підставі оцінки майна з наданням
ПАТ КБ "ПриватБанк" права отримати витяг з Державного реєстру прав власності, отримати дублікат правовстановлюючого документа на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Згідно з рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2014 року заборгованість у розмірі 250 569,94 доларів США, що еквівалентно 2 002 053 грн 83 коп., складається із: заборгованість за кредитом - 72 105,98 дол. США; заборгованість із процентів за користування кредитом - 29 763,90 дол. США; заборгованість із комісії - 11 065,07 дол. США; пеня - 125 673,38 дол. США; штраф (фіксована частина) - 31,29 дол. США; штраф (процентна складова) - 11 930,41 дол. США.
Встановлено, що рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 січня 2014 року у справі № 310/7602/13-ц не виконано.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.