Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 295/2603/16-ц
провадження № 61-1032св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство комерційний банк" ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 липня 2017 року у складі судді Перекупка І. Г. та на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) про поділ боргових зобов`язань подружжя та стягнення коштів.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 28 вересня 1990 року, який зареєстрованим Житомирським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 2223.
Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу,серії НОМЕР_1 від 30 липня 2012 року, шлюб між сторонами розірвано.
За часшлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти сторони набулимайно: згідно з договором купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року № 18232 придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки "Scoda Fabia", державний номерний знак НОМЕР_3 . За час шлюбу на поліпшення спільного майна, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 взято: згідно з договором про іпотечний кредит від 30 листопада 2007 року№ ZRZ0GI0000001918 кредит у ПАТ КБ "ПриватБанк" на суму 253 500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних; згідноз договором позики від 01 березня 2008 рокуу ФОП ОСОБА_3 отримано позику на суму 228 990,00 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2015 року у справі № 295/11171/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року, поділено майно подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля марки "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_2 , та на 1/2 частини автомобіля марки "ScodaFabia", державний номерний знак НОМЕР_3 . Позовні вимоги про поділ боргових зобов`язань подружжя у справі № 295/11 171/14-ц не заявлялись.
Договір про іпотечний кредит від 30 листопада 2007 року укладений за час перебування сторін у шлюбі.
Згідно з договором поруки від 30 листопада 2007 року № ZRZOG10000001918 поручителем за цим договором є ОСОБА_2, отже, відповідач як дружина боржника дала згоду на передачу квартири в іпотеку на забезпечення взятого за кредитним договором зобов`язання.
На виконання умов договору про іпотечний кредит укладалися договори страхування іпотечного майна та особистого життя боржника ОСОБА_1 .
Договори страхування фактично є похідними від договору про іпотечний кредит, тому кошти внесені ОСОБА_1 за цим договором, які використані в інтересах сім`ї, підлягають поділу між сторонами.
Позивач просив суд визнати за ОСОБА_2 зобов`язання за договором про іпотечний кредит від 30 листопада 2007 року № ZRZ0GI0000001918 та стягнути з неї компенсацію 1/2 частки боргових зобов`язань згідно з договором про іпотечний кредит від 30 листопада 2007 року № ZRZ0GI0000001918 в poзмірі 139 774,33 грн; визнати за ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики від 01 березня 2008 року та стягнути з неї компенсацію 1/2 частки боргових зобов`язань згідно з договором позики від 01 березня 2008 року в pозмірі 114 495,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь сплачену суму судового збору в poзмірі 2 543,00 грн.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 липня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року, у позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Богунського районного суду від 17 листопада 2015 року встановлено, що за кредитні кошти закуплений товар та устаткування для підприємницької діяльності (том 1, а. с. 50). Рішення суду набрало законної сили, а тому встановлені у ньому обставини для розгляду цієї справи мають преюдиційне значення, тобто вони не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи. Належними та допустимими доказами доведено, що кошти, які отримані за договором про іпотечний кредит, не були використані в інтересах сім`ї.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції відмовив у позові по суті, а не за спливом позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
28 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушеннями норм процесуального права.
Суди дійшли помилкового висновку, що пояснення учасників судового процесу під час розгляду справи № 295/11171/14-ц не є преюдиційним фактом, оскільки не потребують доказування лише обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Водночас, зобов`язання за кредитним договором та договором позики не були предметом розгляду, а тому не є втановленими фактами.
Предметом розголяду у справі № 295/11171/14-ц було майно подружжя, а саме квартира, автомобілі, гараж, а не зобов`язання за кредитним договором та догвоором позики.
Суд першої інстанції не обгрунтував, чому споживчий кредит не створює обов`язки для другого подружжя, а є лише обов`язком особи, яка його підписала.
Кошти за договорами про іпотечний кредит та позики витрачені в інтересах сім`ї, а відповідач не спростувала цей факт.
Суди не надали належної оцінки доказам, які доводять збільшення вартості спільної квартири у вісім разів після проведення ремонтних робіт за кредитні кошти.
Відмовляючи у позові з підстав пропуску позовної давності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що такий строк має обчислюватися не з дня розірвання шлюбу, а з моменту, коли він дізнався про порушення своїх майнових прав.
Подружжя є солідарними боржниками за грошовими зобов`язаннями, які виникли за час шлюбу і тривали після його розірвання.
Вважає безпідставними й пояснення відповідача про необізнаність її про кредитні зобов`язання, оскільки вона є поручителем за договором про іпотечний кредит.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 28 вересня 1990 року, який зареєстрованим Житомирським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 2223.
Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу,серії НОМЕР_1 від 30 липня 2012 року, шлюб між сторонами розірвано.
За часшлюбу сторони набули майно: згідно з договором купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року № 18232 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки "Scoda Fabia", державний номерний знак НОМЕР_3 .
За час шлюбу на поліпшення спільного майна, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 взято: згідно з договором про іпотечний кредит від 30 листопада 2007 року № ZRZ0GI0000001918 кредит у ПАТ КБ "ПриватБанк" на суму 253 500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних; згідно з договором позики від 01 березня 2008 рокуу ФОП ОСОБА_3 -позику на суму 228 990,00 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2015 року у справі № 295/11171/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля марки "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_2 та на 1/2 частини автомобіля марки "ScodaFabia", державний номерний знак НОМЕР_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалами Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2014 року та 01 квітня 2015 року, якими накладений арешт на майно: гараж № НОМЕР_4 а, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (Гаражний кооператив "Восход"); легковий автомобіль марки "Scoda Fabia", державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_5 ; автомобіль марки "VolkswagenTransporter", державний номерний знак НОМЕР_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; заборону Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Радіант") відчужувати корпоративні права у статутному капіталі ТОВ "Радіант", що належать ОСОБА_1
30 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "Приватбанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та позивачем ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № ZRZ0GI0000001918, згідно з умовами якого банк надав грошові кошти в сумі 253 500,00 грн на поліпшення якості кв. АДРЕСА_3, зі строком повернення до 30 листопада 2017 року (том 1, а. с.13-16).