Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
місто Київ
справа № 562/1292/17
провадження № 61-12041св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2017 року у складі судді Мичка І. М. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Шимків С. С., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернулася суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватним майном, зобов`язання звільнити приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона є спадкоємцем після смерті матері, якій належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 . У період з 10 жовтня 1992 року до 27 квітня 2004 року з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі і проживала з ним у будинку матері. Зазначала, що відповідач створює нестерпні умови для проживання позивачу та їх спільному сину. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням переїхати проживати у своє помешкання на АДРЕСА_2 .
Стислий виклад позиції інших учасників
Відповідач позов не визнав, просив у позові відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні майном - будинком АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що відповідно до зібраних у справі доказів позов підлягає частковому задоволенню у частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні майном. Аналізуючи зібрані у справі докази у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині звільнення приміщення житлового будинку не підлягають задоволенню.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 17 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто для ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком (будинковолодінням) АДРЕСА_1 шляхом виселення з будинковолодіння ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не зазначив, в якій частині вимог відмовляє та не навів мотиви такої відмови, хоч при цьому навів положення Конституції України та ЦК України, які підтверджують права ОСОБА_3 як власника користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном. Суд першої інстанції за висновками апеляційного суду не зазначив, в який спосіб право позивача має бути захищене, які дії має вчинити відповідач, щоб не чинити перешкод позивачу, хоч вона просила суд про ухвалення рішення про звільнення відповідачем приміщення, тобто фактично про його виселення. Висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та суперечить вимогам закону.
Апеляційний суд зазначив, що відповідач не навів правових підстав для його проживання у будинковолодінні, яке йому не належить, а належить позивачу. Наведені ним доводи, що він має право на 1/3 будинковолодіння, відхилені, оскільки за життя спадкодавця він таких вимог до неї не заявляв, а його зустрічний позов до ОСОБА_1 не прийнятий судом першої інстанції. Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку, що протягом значного періоду ОСОБА_2 створює власникам будинковолодіння неможливі умови проживання, що встановлено судовим рішенням від 21 квітня 2009 року та відповідними поясненнями позивача, які підтверджені доказами в справі.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 17 січня 2018 року, а провадження у справі закрити за безпідставністю позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник вважає, що суди не взяли до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 є власником спірного будинковолодіння, а також, що заявник чинить їй перешкоди у користуванні ним. Зазначає, що позов у справі, яка переглядається, є аналогічним позову, поданому у 2009 році. Стверджує, що вселився до будинку як член сім`ї власника, зокрема, перебуваючи у шлюбі з позивачем, а тому судами неправильно застосовано до спірних правовідносин правила частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР. Крім того, вважає, що апеляційний суд порушив його процесуальні права, не прийнявши до розгляду його апеляційну скаргу, а також не направивши копію апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_2 не оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а тому не має права на його оскарження в касаційному порядку, а доводи касаційної скарги в частині оскарження постанови апеляційного суду спростовані матеріалами справи.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частин першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємицею майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, була його дружина ОСОБА_5, а спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .