Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 234/19959/17
провадження № 61-10496св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2018 року у складі судді Марченко Л М. та постанову Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Соломахи Л. І., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділу майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 серпня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області було зроблено відповідний актовий запис за № 491. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 квітня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.
Позивач вказує на те, що за час подружнього життя сторонами було набуте наступне майно:
1) квартира загальною площею 53,5 кв.м та житловою площею 33,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого 14 травня 2001 року Краматорською товарною біржею "Євгенія Сервіс", та зареєстрованого в реєстрі права власності на нерухоме майно № 15758 в книзі 58. Право власності на дану квартиру оформлено на ОСОБА_2 .
В подальшому вказана квартира була обміняна на іншу квартиру, яка є предметом спору:
2) квартира загальною площею 65,3 кв.м та житловою площею 38,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, придбана на підставі договору міни від 29 січня 2009 року (реєстр № 2-543), посвідченого державним нотаріусом Першої краматорської нотаріальної контори.
Право власності на 3/4 частки даної квартири за договором міни було зареєстровано за ОСОБА_2 . Крім того, відповідач по справі мала право власності на 1/4 частку спірної квартири, яке було зареєстровано за нею на підставі свідоцтва про право власності від 17 березня 1994 року, виданого органом приватизації виконкому Краматорської міської ради згідно з розпорядженням № 3066/1 та зареєстровано в КП "БТІ" 18 березня 1994 року.
Посилаючись на те, що набуті під час шлюбу 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач просив визнати вказане майно об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/8 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 визнати право особистої приватної власності на 5/8 вказаної квартири (а.с. 2-5).
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3/4 частки квартири АДРЕСА_3 .
Поділено спільне сумісне майно, визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право приватної власності за кожним на 3/8 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 65,3 кв.м, житловою площею 38,6 кв.м. Вирішено питання про відшкодування судових витрат (а.с. 109-111).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що набуті під час шлюбу на ім`я ОСОБА_2 3/4 частки квартири АДРЕСА_3 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке слід поділити, визнавши за кожним із сторін право приватної власності на рівні частки, а саме на 3/8 часток вказаної квартири.
Зазначувати під час поділу майна про право приватної власності ОСОБА_2 загалом на 5/8 часток спірної квартири суд визнав зайвим, оскільки щодо 1/4 частки квартири відповідачка має іншу підставу набуття права власності, яка не оспорюється позивачем та не є предметом спільної сумісної власності сторін та відповідно предметом поділу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 травня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі представник відповідача зазначала, що позовні вимоги задоволені безпідставно, а факти викладені позивачем не відповідають фактичним обставинам справи. Не приймаючи розписку, яка була складена 10 травня 2001 року у присутності свідка ОСОБА_6 і згідно якої батько відповідачки ОСОБА_7 подарував їй 1 300 доларів США, суд зазначив, що вона не відповідає статям 44, 244 ЦК України (в редакції, що діяла на момент складання). При цьому суд не врахував той факт, що дарування коштів ОСОБА_2 саме на першу квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_4 у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підтверджує, що вказане майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали особисто ОСОБА_2 .
Крім того, відповідач посилається на те, що судом безпідставно прийняті до уваги доводи позивача про те, що під час шлюбу він мав постійну роботу, достойний заробіток, завдяки чому забезпечувалася його участь у спільному сімейному бюджеті, а також у правочинах, які укладалися під час шлюбу. З довідки ПАТ "НКМЗ" про доходи № 015/220 від 20 березня 2018 року не можливо встановити місячний дохід та заробіток позивача, оскільки у графі "нарахований дохід" не зазначено, за який період (місяць) і коли отримував зазначені доходи позивач, а також не зазначено чи отримував позивач за час роботи позики або кредити від підприємства. Тому, на думку відповідача, джерела походження коштів позивача ОСОБА_8 на відміну від походження коштів відповідача встановити неможливо.
Також представник відповідача зазначає, що при вирішенні спору про поділ майна суд не з`ясував яку істотну роль мав позивач в утриманні двох неповнолітніх дітей подружжя, яких після припинення шлюбних відносин із лютого 2015 року фінансово забезпечує їх мати відповідач ОСОБА_2 .
Посилаючись на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року по справі № 6-399цс17 та від 25 травня 2017 року по справі № 6-843цс17, наголошує, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Крім того, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 01 серпня 1998 року уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану м. Краматорська Донецької області за актовим записом № 941 (а.с. 13).
Згідно копій свідоцтв про народження, сторони мають двох спільних дітей - доньок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16,17).
Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 квітня 2016 року шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 11 травня 2016 року (а.с. 44).
14 травня 2001 року був укладений договір купівлі-продажу № 1686, який посвідчений та зареєстрований на товарній біржі "Євгенія сервіс", відповідно до якого ОСОБА_2 купила двокімнатну квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 53,50 кв.м, житловою площею 33,10 кв.м. (а.с. 6). З 03 серпня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували місце проживання у вказаній квартирі, що підтверджується записами у їх паспортах (а.с. 10, 14).
29 січня 2009 року був укладений договір міни, посвідчений Першою краматорською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 обміняла двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 на 3/4 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_3, яка на праві спільної сумісної власності належала відповідачці, її батькам та брату (а.с. 46).
Згідно копії Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації 17 березня 1994 року, родині відповідачки ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_2 ) належала трикімнатна квартира по АДРЕСА_2, а саме: батькам ОСОБА_7, ОСОБА_12 та їх двом дітям ОСОБА_6, ОСОБА_13 (а.с. 37-38).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.