Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 708/1304/18
провадження № 61-12896св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю та розподіл спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що із 18 вересня 1993 року по 04 грудня 2013 року він проживав разом із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 04 грудня 2013 року розірваний згідно з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області.
29 листопада 2000 року під час перебування у шлюбі ними за спільні кошти придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який згідно з договором купівлі-продажу зареєстровано на ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати однією сім`єю у спільно придбаному будинку, де вели спільне господарство до квітня 2018 року, після чого їх відносини погіршилися і вони перестали проживати однією сім`єю.
Сторони не можуть дійти згоди щодо питання користування та розпорядження вказаним будинком, оскільки відповідач вважає будинок своєю власністю і вимагає, щоб він виселився із будинку.
Посилаючись на те, що вказаний будинок придбано за спільні кошти, але відповідач у добровільному порядку відмовляється здійснити поділ спільного майна подружжя, позивач просив суд визнати будинок спільним майном подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 його частини.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок не є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки такий будинок придбаний відповідачем за особисті кошти, виділені їй з фонду по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи для придбання житла, шляхом продажу власного об`єкту нерухомості та придбання взамін нього іншого.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 березня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано житловий будинок з прибудовами (літера А-1, а) загальною площею 117,2 кв. м, житлова площа 74,0 кв. м, погріб (літера Г), літня кухня (літера Д), сарай (літера Ж), вбиральня (літера Е), гараж (літера Є), огорожа (№ 3-7), водоколонка (№ 8), надвірними спорудами, розташований за адресою : АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок з прибудованими (літера А-1,а) загальною площею 117,2 кв. м., житловою площею 74,0 кв. м., погріб (літера Г), літню кухню (літера Д), сарай (літера Ж), вбиральню (літера Е), гараж (літера Є), огорожу (№ 3-7), водоколонку (№ 8).
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок з прибудовами (літера А-1,а) загальною площею 117,2 кв. м, житловою площа 74,0 кв. м, погріб (літера Г), літню кухню (літера Д), сарай (літера Ж), вбиральню (літера Е), гараж (літера Є), огорожу (№ 3-7), водоколонку (№ 8).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок не може вважатися особистою приватною власністю відповідача, оскільки кошти, які отримала відповідач у сумі 11 830,00 грн виділені Чигиринською районною державною адміністрацією з фонду по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на всю сім`ю для придбання житла, так як площа квартири, яка придбана, становила 46,6 кв. м, і відповідно до чинного на той момент законодавства не могла бути придбана за виділені кошти для однієї особи. Крім цього, різниця між сумою, за яку продана квартира та сумою, за якою придбаний будинок, у розмірі 2 024,00 грн із урахуванням вартості проданої квартири (11 830,00 грн) є суттєвою і відповідач не довела, що ці кошти належали їй особисто.
Частково задовольняючи вимоги про поділ спірного житлового будинку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з даних технічного паспорта на спірний житловий будинок з надвірними спорудами, який виготовлено 23 червня 2018 року, має місце самочинно збудовані прибудова "а1" та сарай З, які входять до загальної площі будинку та господарських будівель, але як самочинне будівництво не можуть бути враховані при вирішенні вимог позивача та визнанні права власності за позивачем відповідно до вимог закону.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Визнано сарай (літера д), що входить до складу житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини сараю (літера д), що входить до складу житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини сараю (літера д), що входить до складу житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний житловий будинок не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки він придбаний не за кошти, набуті сторонами у шлюбі, а за кошти відповідача, отримані від продажу житла, яке придбане для відповідача за кошти державного бюджету як потерпілій від аварії на Чорнобильській АЕС. Апеляційний суд допустив не правильне тлумачення Порядку відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, положеннями якого не передбачено, що для купівлі житла для переселенців необхідно дотримуватися загальновстановленої норми площі 13,65 кв. м на одну особу, як і не встановлено обмеження щодо площі житла, яка могла бути придбана для забезпечення осіб, які переселені із зони відчуження, а встановлено суму грошових коштів, яка могла бути виплачена за рахунок державного бюджету на придбання житла, визначивши, що така сума на одну особу не може бути більшою, ніж вартість житлово площі у розмірі 13,65 кв. м, виходячи з вартості житла у місцевості її придбання на дату виділення таких коштів. На дату надання відповідачу статусу особи, яка має право на забезпечення житлом за рахунок коштів фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, позивач не був членом її сім`ї та на дату виділення коштів для придбання квартири позивачу на праві власності належав житловий будинок, що унеможливлювало його перебування на квартирному обліку як особи, що потребувала покращення житлових умов. Довідка від 27 серпня 1997 року № 581, в якій вказано, що квартиру придбано для сім`ї ОСОБА_2, яка складається із трьох осіб, відповідачем не подавалася, у переліку додатків до позовної заяви та апеляційної скарги не зазначена, під час розгляду справи у судах такий документ не зачитувався, і як доказ не досліджувався.
У вересні 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржуване судове рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 вересня 1993 року, який згідно з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року розірвано.
ОСОБА_2 є особою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується даними посвідчення від 15 грудня 1995 року серії НОМЕР_1.
Згідно з розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 20 серпня 1997 року на рахунок ОСОБА_4 з обласного управління Державного казначейства України в Черкаській області перераховано грошові кошти у сумі 11 830,00 грн для придбання житла ОСОБА_2 згідно із розподілом управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС обласної державної адміністрації.
Із договору купівлі-продажу квартири від 29 серпня 1997 року, зареєстрованого у реєстрі № 1300, посвідченого Чигиринською державною нотаріальною конторою, вбачається, що ОСОБА_2 за рахунок коштів, виділених для придбання житла особам, евакуйованим із зони відчуження Чорнобильської АЕС, придбала у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, за 11 830,00 грн.
Згідно з даних листа Чигиринської районної державної адміністрації від 27 серпня 1997 року № 581 придбання вказаної квартири для сім`ї ОСОБА_2 відбулося відповідно до пункту 1 статті 32 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснювалося за рахунок коштів цільового призначення з фонду по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у сумі 11 830,00 грн.