Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 527/605/17-ц
провадження № 61-8803св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" (далі - ТОВ "Новомосковськ Агро") про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання передати земельну ділянку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,43 га, розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області. 03 березня 2009 року між нею та ТОВ "Новомосковськ Агро" укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований 10 лютого 2012 року відділом Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області. Відповідно до умов вказаного договору, плата за користування земельною ділянкою становить 3 % від нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки у розмірі 1 399,46 грн, яку ТОВ "Новомосковськ Агро" повинно сплачувати не пізніше 20 грудня кожного року з подальшими індексаціями. ТОВ "Новомосковськ Агро" взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувало, взагалі не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою, на її звернення щодо сплати цих коштів відмовляло.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі від 03 березня 2009 року, укладений між нею та ТОВ "Новомосковськ Агро", зобов`язати відповідача передати їй земельну ділянку площею 3,43 га, розташовану на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області у стані, придатному для цільового використання.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Договір оренди землі, укладений 03 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Новомосковськ Агро", зареєстрований 10 лютого 2012 року відділом Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області, розірвано. Зобов`язано ТОВ "Новомосковськ Агро" передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,43 га, розташовану на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області в стані, придатному для цільового використання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним умов договору оренди землі у частині сплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою у розмірах та у строки, встановлені цим договором. Тому з урахуванням пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України наявні підстави для розірвання цього договору. Позовна давність не пропущена, так як строк дії договору 49 років, а позов пред`явлено про його розірвання.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Новомосковськ Агро" відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що взяті на себе зобов`язання за договором оренди землі відповідачем не виконано, а, отже, підставою для розірвання вказаного договору є систематична несплата ним орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою. Посилання ТОВ "Новомосковськ Агро" на сплату ним орендної плати шляхом взаємозаліку коштів, отриманих позивачем як безвідсоткова позика, є безпідставними, оскільки не підтверджені відповідними доказами укладення між сторонами письмового договору позики і внесення відповідних змін до договору оренди землі у частині порядку внесення орендної плати. Також безпідставними є посилання відповідача на бухгалтерські довідки і копії рахунків, так як ці документи не підтверджують факт виплати і отримання грошових коштів позивачем, як орендодавцем. Визнаний позивачем факт отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 16 800,00 грн, як винагороду за укладення договору оренди землі на значний строк, що не передбачено умовами спірного договору оренди, не є належним доказом виконання орендодавцем обов`язку зі сплати орендної плати.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу ТОВ "Новомосковськ Агро" задоволено частково. Ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановив. У порушення частини другої статті 315 ЦПК України 2004 року доводи апеляційної скарги про позовну давність взагалі не зазначив, питання щодо її застосування не вирішив, не звернув уваги на те, що строк позовної давності необхідно обчислювати з дня першої несплати орендної плати за спірним договором оренди землі, а за його умовами це не пізніше 20 грудня поточного року (пункт 4.3 договору), тобто з дати, коли позивач довідався чи міг довідатися про своє порушене право. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 527/600/17 (провадження№ 61-28431св18). Крім того, апеляційному суду при новому розгляді справи необхідно належним чином перевірити, що за суму вказано ТОВ "Новомосковськ Агро" у податковому розрахунку, оскільки відповідач зазначив про те, що вказано суму саме орендної плати за спірним договором оренди землі, яку отримав позивач.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним умов договору оренди землі у частині сплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою у розмірах та у строки, встановлені цим договором. Проте вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, який необхідно обчислювати з дня першої несплати орендної плати за спірним договором оренди землі, а за його умовами це не пізніше 20 грудня поточного року (пункт 4.3 договору), тобто з дати, коли позивач довідався чи міг довідатися про своє порушене право, а саме з грудня 2009 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позовні вимоги у частині розірвання договору оренди земельної ділянки містили посилання саме на систематичну несплату орендної плати, то для такого способу захисту прав орендодавця не може існувати строку позовної давності, якщо на момент звернення його до суду ця систематичність буде безперервною.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких зазначено, що у Верховному Суді склалася судова практика щодо позовів до ТОВ "Новомосковськ Агро" про розірвання договорів оренди.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,43 га, яка знаходиться на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується державним актом на земельну ділянку від 29 листопада 2005 року.
03 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Новомосковськ Агро" укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Любою Ж. М.
За актом приймання передачі від 03 березня 2009 року ОСОБА_1 передала в користування ТОВ "Новомосковськ Агро" зазначену земельну ділянку. Договір зареєстровано 10 лютого 2012 року відділом Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області та в Державному реєстрі правочинів 03 березня 2009 року.
На заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2017 року щодо розірвання договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати, ТОВ "Новомсковськ Агро" повідомило, що умови договору оренди ними виконуються належним чином, на підтвердження чого надані такі документи: бухгалтерська довідка від 27 квітня 2017 року про те, що ОСОБА_1 у 2009 році одержала від ТОВ "Новомосковськ Агро" безвідсоткову позику у сумі 16 800,00 грн, отримання якої відображено на рахунку 377.5; бухгалтерська довідка від 27 квітня 2017 року про те, що за згодою сторін між ТОВ "Новомосковськ Агро" та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2009 року проведено нарахування орендної плати за десять місяців 2009 року по земельному паю на суму 1 166,21 грн і зроблено взаємозалік на списання суми боргу за позикою у рахунок орендної плати на суму 991,28 грн.
На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2009 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; бухгалтерська довідка від 27 квітня 2017 року, відповідно до змісту якої за згодою сторін між ТОВ "Новомосковськ Агро" та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2010 року проведено нарахування орендної плати за 2010 рік по земельному паю на суму 1 481,88 грн і зроблено взаємозалік на списання суми боргу за позикою у рахунок орендної плати на суму 1 259,59 грн.
На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2010 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; бухгалтерська довідка від 27 квітня 2017 року, з якої вбачається, що за згодою сторін між ТОВ "Новомосковськ Агро" та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2011 року проведено нарахування орендної плати за 2011 рік по земельному паю на суму 1 481,88 грн і тому зроблено взаємозалік на списання суми боргу за позикою у рахунок орендної плати на суму 1 259,59 грн. На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2011 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; бухгалтерська довідка від 27 квітня 2017 року про те, що за згодою сторін між ТОВ "Новомосковськ Агро" та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2011 року проведено взаємозалік заборгованості за позикою у рахунок майбутніх виплат орендної плати по земельному паю на суму 15 634,75 грн.
На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2011 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; акт знищення первинних бухгалтерських документів (за 2009-2010-2011 роки) від 30 грудня 2014 року, від 04 січня 2017 року за 2012-2013 роки; копії карток рахунку № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, у яких відображено операції за розрахунками з ОСОБА_1 за договором позики та договором оренди.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним умов договору оренди землі у частині сплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою у розмірах та у строки, встановлені цим договором. Проте вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, який необхідно обчислювати з дня першої несплати орендної плати за спірним договором оренди землі, а за його умовами це не пізніше 20 грудня поточного року (пункт 4.3 договору), тобто з дати, коли позивач довідався чи міг довідатися про своє порушене право, а саме з грудня 2009 року.
Разом із тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, яким є Закон України "Про оренду землі".
За положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
За положеннями частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.