Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 412/5778/2012
провадження № 61-8284св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року у складі судді Ходаківського М. П., ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 06 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є
ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № ML-300/0099/2007, за умовами якого банк надав, а ОСОБА_4 отримала грошові кошти на купівлю нерухомого майна у розмірі 632 400,00 доларів США на строк до 06 березня 2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірах, визначених договором.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника 06 березня
2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки
№ SR-300/0099/2007, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед банком у повному обсязі солідарно з ОСОБА_4 за своєчасне виконання нею усіх зобов`язань за кредитним договором.
Позичальник не виконує належним чином умови кредитного договору щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у зв`язку із чим, станом на 25 квітня 2012 року заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2007 року
№ ML-300/0099/2007 складає 790 132,34 доларів США, що в еквіваленті становить
6 311 340,09 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "ОТБ Банк" просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2007 року
№ ML-300/0099/2007 у розмірі 6 311 340,09 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, як із поручителя виконання зобов`язань за кредитним договором від 06 березня 2007 року та законного представника неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 6 311 340,09 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 4 127 554,11 грн, заборгованості за відсотками - 200 742,62 грн, пені - 580 314,15 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позичальник та поручитель свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та договором поруки належним чином не виконали, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у задоволенні заяви ПАТ "ОТП Банк" про затвердження мирової угоди у справі за позовом
ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Відмовляючи у затвердженні мирової угоди апеляційний суд виходив із того, що
ПАТ "ОТП Банк" просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 25 квітня 2012 року у розмірі 790 132,34 доларів США, що в еквіваленті становить 6 311 340,09 грн, проте, як вбачається з умов запропонованої сторонами мирової угоди, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором визначається станом на 17 грудня 2018 року та становить
995 804,67 доларів США, тобто у мировій угоді сторони фактично збільшили розмір заборгованості та змінили період за який вона нарахована.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, затвердити мирову угоду та закрити провадження у справі, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправомірно відмовив у затвердженні мирової угоди та продовжив слухання справи, чим грубо порушив норми процесуального права та право сторін на укладення мирової угоди і закриття провадження у справі. Крім того, суди критично оцінили посилання ОСОБА_1 на те, що сума заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідачів, не відповідає розміру заборгованості, оскільки такі посилання не знайшли підтвердження під час розгляду справи та за відсутності експертних відповідей із зазначених питань і ненадання альтернативного банківського розрахунку заборгованості. До того ж, волевиявлення позичальника на укладення спірного договору на умовах, із яких формально досягнуто згоди, не відповідає фактичним істотним умовам договору. Так, під час укладення кредитного договору ПАТ "ОТП Банк" приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення ним свідомого вибору схеми кредитування та вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів споживачів в оману щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку необхідно сплатити ПАТ "ОТП Банк", проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів у визначеній у договорі кількості таких платежів.
У липні 2019 року АТ "ОТП Банк" подало до суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу у частині оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи за їх межі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
06 березня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № ML300/0099/2007, за умовами якого банк надав, а ОСОБА_4 отримала грошові кошти на купівлю нерухомого майна у розмірі 632 400,00 доларів США на строк до 06 березня 2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом: плаваючою процентною ставкою - фіксований відсоток (5,99 %) + FIDR.
Відповідно до пункту 1.4.1.1.3 вказаного кредитного договору плаваюча процентна ставка за кредитом підлягає коригуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу), якщо інше не передбачено цим договором.
Пунктом 1.9 кредитного договору сторони погодили право банку на вимогу дострокового погашення кредиту у випадку неналежного виконання зобов`язань за вказаним договором.
Пунктом 4 кредитного договору передбачені умови, за яких нараховується пеня за неналежне виконання позичальником зобов`язань за цим договором.
Факт належного виконання позивачем умов кредитного договору з надання коштів ОСОБА_4 підтверджується меморіальним ордером від 06 березня 2007 року
№ 173.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника, 06 березня
2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки
№ SR-300/0099/2007, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед банком у повному обсязі солідарно із ОСОБА_4 за своєчасне виконання нею усіх зобов`язань за кредитним договором.
Попри взяті на себе зобов`язання ані позичальником, ані поручителем не виконуються умови кредитного договору щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у зв`язку із чим станом на 25 квітня 2012 року заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2007 року № ML300/0099/2007 становить
790 132,34 доларів США, що в еквіваленті становить 6 311 340,09 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 4 127 554,11 грн, заборгованість за відсотками -
200 742,62 грн; пеня - 580 314,15 грн.
ПАТ "ОТП Банк" на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 11 січня 2011 року направлено вимоги про погашення грошових зобов`язань за кредитним договором, проте у добровільному порядку заборгованість не погашена.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її діти: неповнолітній ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_2, батьком яких є ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позичальник не виконувала належним чином зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1, як з поручителя, та законного представника неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Верховний Суд не погоджується у повній мірі із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.