Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 488/4145/18
провадження № 61-22706св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Степанової Ольги Сергіївни, на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року у складі судді Селіщевої Л. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) "УкрСиббанк", ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.
Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2007 року на прохання ОСОБА_2 вона уклала з АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", кредитний договір № 11114973000, за умовами якого банк зобов`язався у той же день надати їй кредит у розмірі 33 000 швейцарських франків, що в еквіваленті складає 134 096,33 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,990 % річних у строк до 08 лютого 2021 року. Однак, ні зміст цього договору, ні його істотні умови були їй незрозумілими. Крім цього, між ними був підписаний додаток № 1 до вказаного кредитного договору - "Графік погашення кредиту", проте графік, як і умови кредитного договору не містять таких обов`язкових даних як дата внесення місячного платежу, розмір місячного платежу, сума процентів за певну кількість днів помісячно, тіло кредиту, комісії, штрафні санкції, сукупну вартість кредиту тощо.
Також зазначала, що в той же день між АКІБ "УкрСиббанк" з однієї сторони, нею та ОСОБА_2 з другої сторони був укладений договір іпотеки, за яким вони передали в іпотеку банку належну їм квартиру за АДРЕСА_1 .
Посилалася на те, що в узгоджений сторонами кредитного договору строк - 07 лютого 2007 року, кредит не був виданий з технічних причин, а наступного дня ОСОБА_2 повідомив їй, що потреба в укладенні кредитного договору відпала і вона виїхала до Російської Федерації на постійне проживання, з впевненістю, що договір не набув юридичної сили.
У жовтні 2015 року вона дізналася про наявність судового рішення про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважала, що кредитний договір був укладений з порушенням чинного законодавства, зокрема, шляхом введення її в оману, з використанням нечесної підприємницької практики та містить умови, що є несправедливими та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків і погіршують становище споживача чим порушує її права та законні інтереси. Крім того, посилалася на ненадання банком повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту, реальну відсоткову ставку та інші істотні умови кредитного договору.
Також, вказувала, що наслідком визнання кредитного договору недійсним є також визнання недійсним іпотечного договору, який був укладений на його забезпечення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним кредитний договір від 07 лютого 2007 року № 11114973000, який був укладений між нею та АКІБ "УкрСиббанк" і застосувати наслідки недійсності правочину; визнати недійсним договір іпотеки від 07 лютого 2007 року, який був укладений між нею та ОСОБА_2 з однієї сторони та АКІБ "УкрСиббанк" з другої сторони, і був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є. за реєстровим № 210.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач не довела своїх позовних вимог, не надавши жодних належних доказів, які б давали підстави для визнання спірних договорівнедійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Степанова О. С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку поданим доказам у справі та дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними.
Вважає, що районний суд безпідставно відмовив їй у призначенні судово-економічної експертизи, чим порушив її право на захист.
Суди необґрунтовано не взяли до уваги, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов повністю, повідомивши, що саме він за домовленістю з банком отримав кошти за неї та певний час виконував умови договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, сторони узгодили всі істотні умови договорів, про що свідчать підписи в них, позивач за власної ініціативи звернулася до банку з проханням видати кредит, деякий час виконувала умови кредитного договору щодо повернення коштів, що підтверджує той факт, що вона була обізнана з його умови та погоджувалася з ними. Вказує, що судовими рішеннями, які були залишені без змін Верховним Судом, було встановлено факт отримання ОСОБА_1 кредиту в банку та неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. Позичальник звернулася до суду з цим позовом тільки після вирішення вказаного спору, через 12 років після укладення кредитного договору, що свідчить про необґрунтованість її вимог.
У березні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи ОСОБА_1 та просив задовольнити скаргу.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Степанової О. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.