ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №804/8775/17
адміністративне провадження №К/9901/68973/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року (головуючий суддя - Жукова Є.О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі №804/8775/17
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3
до Центрального районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, в якому просили:
- визнати протиправними дії Центрального районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_3 паспорта у формі книжечки;
- зобов`язати Центральний районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони є батьками ОСОБА_3, звернулися до відповідача з заявою про оформлення та видання паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, з повідомленням про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру.
3. Проте, відповідач листом від 9 грудня 2017 року №1214/6097 відмовив у наданні дитині паспорта з посиланням на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус", відповідно до якого оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється розпорядником ЄДДР у формі картки.
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Центрального районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_3 у зв`язку із досягненням 16 - річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки. Зобов`язано Центральний районний відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3, 2001 року народження, у зв`язку із досягненням ним 16 - річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 13 лютого 2001 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - громадяни України, є батьками ОСОБА_3 .
7. 11 листопада 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Центрального районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з заявою, в якій просили оформити бланк паспорта громадянина України ОСОБА_3 без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Закону України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ "Про громадянство України", з зазначенням про відсутність надання згоди на обробку своїх персональних даних на підставі пункту 5 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" на підставі релігійних переконань заявників, а також висловлена заборона щодо присвоєння ОСОБА_3 ідентифікаторів особи.
8. За наслідками розгляду заяви Центральним районним відділом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області №1214/6097 від 9 грудня 2017 року роз`яснено, що на день звернення позивачів Центральний районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області було забезпечено матеріально - технічними ресурсами для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено постановою №302, тобто у вигляді картки. Таким чином, законодавством України визначено, що паспорт громадянина України видається лише у вигляді картки, та громадянин не має вибору оформлення паспорта громадянина України іншого зразка.
9. Також відповідачем зазначено, що відповідно до статті 4 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. Ніхто з мотивів своїх релігійних переконань не може ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Законом України від 20 листопада 2012 року №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VI) передбачено можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки. Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
11. Водночас, апеляційний суд взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 та зауважив, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
13. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, оскільки такі зроблені на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, а рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
14. На думку скаржника, позивачі помилково сприйняли відповідь на звернення, як рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки таке звернення позивачів не є заявою про надання адміністративної послуги, а відповідно лист-відповідь на неї не є рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги.
15. Посилаючись на вимоги Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, скаржник зазначив, що особисте звернення позивачів в інтересах ОСОБА_3 з заявами вільного зразка з вимогою оформити їх сину паспорт у формі книжечки без зняття біометричної інформації та без внесення її в ЄДДР, суперечать чинному законодавству з цих питань.
16. Також скаржник зазначив, що враховуючи положення статей 22, 32, 34 Конституції України, виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електроносієм не звужує змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, в томі числі не порушує сутності права особи на повагу до приватного життя.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
21. За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
22. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані зі збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
23. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №5492-VI ЄДДР - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
24. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
25. За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".