ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №826/12955/18
адміністративне провадження №К/9901/24348/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА про визнання протиправними дій, зобов`язанні вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельничука В.П., суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ) звернулись до суду з позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА (відповідач, Відділ реєстрації), в якому просили:
- визнати протиправними дії Відділу реєстрації щодо відмови в реєстрації постійного місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідача зареєструвати за місцем постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за адресою:
АДРЕСА_2 . ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги обґрунтовували відсутністю у відповідача правових підстав для відмови у здійсненні реєстрації їх місця проживання в садовому будинку.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. ОСОБА_1 є власником об`єкту житлової нерухомості- садового будинку (загальна площа 32,2 кв.м., житлова площа - 20,5 кв.м.), що розташований за адресою : АДРЕСА_3. 3 . 06 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу реєстрації із заявою про реєстрацію місця проживання, в якій просила зареєструвати її місце проживання за вищевказаною адресою.
4. Відповідач відмовив у реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою, оскільки садовий будинок не є житловим приміщенням, яке придатне для постійного проживання.
5. Не погоджуючись з правомірністю такої відмови, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Відділу реєстрації щодо відмови в реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано відповідача зареєструвати за місцем постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
6.1. Також стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Святошинської районної в місті Києві Державної Адміністрації.
6.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що положеннями частини сьомої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інші, ніж передбачено цією статтею, документи, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання з порушенням вимог зазначеного Закону. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, адже в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності, які стосуються безпосередньо ОСОБА_2 .
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та стягнення судових витрат по сплаті судового збору, ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 . В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року залишено без змін.
7.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача, оскільки позивачі не реалізували належним чином та у повному обсязі всі права та свободи, які передбачені чинним законодавством України для власників житлових будинків, а саме - не звернулись до виконавчого органу Київської міської ради із заявою про переведення садового будинку у жилий для отримання рішення про переведення. У свою чергу, таке рішення не було ними подано для здійснення реєстрації місця проживання, що і стало підставою для відмови.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
8. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 26 квітня 2019 року.
9. В касаційній скарзі зазначила, що позивачами було подано усі передбачені чинним законодавством документи для реєстрації місця проживання, однак відповідач відмовив, вказавши на відсутність документа, що підтверджує право на проживання в цьому житлі. На думку позивача, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначає зовсім іншу підставу - не переведення садового будинку у статус житлового.
10. ОСОБА_1 вказала, що раніше вже зверталась із відповідною заявою про переведення садового будинку у жилий, однак їм було відмовлено. А тому наразі їх сім`я опинилась в ситуації неможливості здійснення переведення будинку у статус житловий та неможливості здійснення реєстрації місця проживання.
11. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив скаргу залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року без змін.
12. У відзиві наголошено, що чинне законодавство не дозволяє здійснювати реєстрацію громадянина у садовому чи дачному будинку, оскільки такі будинки не призначені для постійного або тимчасового проживання. Отже, місце проживання особи може бути зареєстровано в будинку чи приміщенні, що має статус жилого. Для реєстрації місця проживання особи в садовому будинку, останній має бути переведений в установленому законодавством порядку у жилий будинок.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
15. Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, урегульовано Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV).
16. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
17. Згідно з частинами першою, третьою статті 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається: свідоцтво про народження; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
18. Статтею 9-1 Закону № 1382-IV визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;
- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;
- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
19. Частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
20. Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
21. Відповідно до статті 4 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, установлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
22. Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено Правилами реєстрації місця проживання та Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207 (далі - Правила №207).