ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №818/1444/15
адміністративне провадження №К/9901/4792/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Вибір"
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року (Судді: Калитка О. М., Бондар В.О., Кононенко З.О.),
у справі № 818/1444/15
за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір"
до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
Львівської митниці ДФС України,
про визнання рішення протиправним та стягнення надміру сплачених коштів, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року Приватне виробниче підприємство "Вибір" (далі - позивач, ПВП "Вибір") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС України (далі - відповідач 1, Львівська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач, 2, ГУ ДКС у м. Києві), в якому просило суд: визнати протиправним рішення Львівської митниці ДФС про відмову оформити і направити на адресу органу Державної казначейської служби України пакет документів на повернення коштів (висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист) та повернути податки митні та інші платежі, надмірно сплачені до бюджету оформлене листом №4831/13-70-25/36 від 24.04.2015 року; стягнути з Державного бюджету України надміру сплачені податки митні та інші платежі в сумі 87 116,50 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення Львівської митниці ДФС про відмову оформити і направити на адресу органу Державної казначейської служби України пакет документів на повернення коштів, оформлене листом № 4831/13-70-25/36 від 24.04.2015 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" надміру сплачені податки, митні та інші платежі в розмірі 87 116, 50 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при розгляді справи, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 818/3329/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року, визнані протиправними та скасовані рішення митниці про визначення коду товару. Враховуючи, що рішення про визначення коду товару № КТ-209000007-0327-2014 та № КТ-209000007-0328-2014 від 18.11.2014 року були визнані судом протиправними та скасовані, то при оформленні товару, в період дії скасованих рішень митниці, ПВП "Вибір" надмірно сплатило податки, митні платежі у сумі 87 116,50 грн. До того ж, в листі Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2014 року № 10998/6/99-99-24-02-02-15 про надання консультації ПП "Вибір" чітко вказано, що рішення митного органу про зміну коду товару розповсюджується на ідентичні, подібні (аналогічні) товари. Крім цього, щодо подібних правовідносин Сумським окружним адміністративним судом розглядалась аналогічна справа № 818/3285/14.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 08 листопада 2014 року Львівською митницею Міндоходів прийнято рішення про визначення коду товару № КТ-209000007-0327-2014 та № КТ-209000007-0328-2014.
Вищезазначені рішення про визначення коду товару постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 818/3329/14, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року, визнані протиправними та скасовані (арк. справи 10-12).
Позивач посилався на те, що внаслідок наявності діючих рішень про визначення коду товару, він 25.11.2014 року МД № 209120000/2014/847618 та 27.11.2014 року за МД 209120000/2014/848051, здійснив митне оформлення 2 партій товару за кодом товару який передбачає сплату мита в розмірі 10 % замість 0% мита.
Враховуючи, що рішення про визначення коду товару № КТ-209000007-0327-2014 та № КТ-209000007-0328-2014 від 18.11.2014 року були визнані судом протиправними та скасовані, ПВП "Вибір" було направлено на адресу Львівської митниці ДФС України заяву № 125 від 03.04.2015 року про повернення податків митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету (арк. справи 17).
Листом Львівської митниці ДФС України № 4831/13-70-25/36 від 24.04.2015 року ПВП "Вибір" відмовлено у задоволенні вказаної заяви з посиланням на те, що судовими рішеннями по справі № 818/3329/14 не зобов`язано митницю вчинити дії стосовно товарів, оформлених за ВМД від 25.11.2014 року №209120000/2014/847618 та від 27.11.2014 року № 209120000/2014/848051. А ПП "Вибір" не зверталося до митниці із заявою про внесення змін до вищенаведених митних декларації відповідно до Порядку від 06.11.2012 року № 1145 (арк. справи 18).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, факту протиправності визначення митної вартості, є достатньою та самостійною підставою для повернення надміру сплачених коштів.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову не приймав вказані посилання митниці, оскільки судове рішення стосувалося митних декларацій, які не є предметом розгляду по даній справі. Окрім того у справі № 818/3320/14 не було встановлено факту протиправності значення митної вартості. Лист митниці щодо консультації наданій позивачу, не містить відомостей, що дія рішення митного органу про зміну коду товару розповсюджується на ідентичні, подібні (аналогічні) товари. До того ж, у випадку відсутності письмового рішення митниці про відмову в митному оформленні товару заявник не може посилатися на порушення його прав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою-третьою статті 301, статті 24 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пунктів 43.4-43.5 цього Кодексу, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.