ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №817/621/18
адміністративне провадження №К/9901/61572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року (суддя - Зозуля Д.П.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді: Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі №817/621/18 за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі також - відповідач, Зарічненська РДА Рівненської області) про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Зарічненської РДА Рівненської області, у якій просила стягнути із відповідача 1991,15 грн компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати.
ОСОБА_1 в обґрунтування свого позову зазначила, що на виконання рішення суду від 01 листопада 2017 року у справі №817/1222/17 на її користь стягнуто з Зарічненської РДА Рівненської області суми не отриманої заробітної плати за період з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року. Вказані кошти фактично виплачені їй 20 лютого 2018 року. Позивачка вважає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати від 21 лютого 2001 року №159, вона має право на отримання компенсації у зв`язку із порушенням строку виплати заробітної плати, а тому звернулась до суду з вимогою про її стягнення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що затримка виплати грошових доходів позивачки склала менше одного місяця, адже доходи були нараховані відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили 24 січня 2018 року, тоді як виплату здійснено 20 лютого 2018 року. Отже, підстави для стягнення з Зарічненської РДА Рівненської області компенсації, у зв`язку із порушенням строків її виплати відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи позивачки полягають у тому, що висновок судів попередніх інстанцій про обов`язок відповідача нарахувати і виплатити заробітну плату за період із липня 2017 року по листопад 2017 року виник у відповідача лише 24 січня 2018 року, у день набрання законної сили судовим рішенням у справі №817/1222/17, є помилковим та зроблений судом із порушенням імперативних норм частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини четвертої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 57, частини першої статті 59 Закону України "Про державну службу". Вказаними нормами права, які позивачка вважає зрозумілими і чіткими, визначено, що заробітна плата повинна бути нарахована та виплачена працівнику за відпрацьований період. Обов`язок нарахувати і виплатити заробітну плату ОСОБА_1 констатовано судовими рішеннями у справі №817/1222/17. Водночас, на думку скаржника, вказаними судовими рішенням лише захищено порушені права позивачки на працю та на оплату праці, однак не встановлено обов`язку нараховувати і виплатити заробітну плату, оскільки цей обов`язок у відповідача існував в силу закону, а в не в силу судового рішення у справі №817/1222/17.
Відповідач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав.
Рух касаційної скарги
17 вересня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
07 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 06 червня 2019 року № 643/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г., (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), що унеможливлює його участь у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі №817/81/17, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу у справах сім`ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області з 14 січня 2017 року. Стягнуто із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 січня 2017 року по 20 червня 2017 року у сумі 43550,84 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі № 817/1222/17, якою стягнуто з Зарічненської РДА Рівненської області на користь ОСОБА_1 за період з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року - заробітну плату у сумі 34925,31 грн ( в тому числі: грошова допомога за час щорічної основної та додаткової відпусток, суму матеріальної допомоги на оздоровлення).
Грошові кошти з виплати заробітної плати у сумі 34925,31 грн надійшли на рахунок позивачки ОСОБА_1 20 лютого 2018 року, що підтверджуються копією виписки з ПАТ Комерційний банк "Приватбанк".
У зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення із відповідача на її користь компенсації у розмірі 1991,15 грн за втрату частини заробітної плати (доходу).
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі також - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, зазначені вище правові норми Закону № 2050-III встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Згідно пункту 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.