ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №823/2083/15
адміністративне провадження №К/9901/28118/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасинафтосервіс"
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року (головуючий суддя - Орленко В.І.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.)
у справі №826/2083/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасинафтосервіс"
до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасинафтосервіс" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДПІ у м. Черкаси), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.04.2015 №0000912301, №0000922301, №0000932301.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, а також вказало, що реальність виконання договорів поставки нафтопродуктів, укладених між позивачем та ТОВ "Нафтова компанія Партнер", ТОВ "Азонтес" та ТОВ "Донмас" підтверджується наданими позивачем первинними документами.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та не підтверджують реальність виконання договорів поставки, укладених між позивачем та зазначеними вище контрагентами, оскільки містять суттєві недоліки і невідповідності.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем в повній мірі доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Нафтова компанія Партнер", ТОВ "Азонтес" та ТОВ "Донмас" у періоді, що перевірявся.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 13.03.2015 по 19.03.2015 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасинафтосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Нафтова компанія Партнер" за серпень та вересень 2014 року, ТОВ "Азонтес" за вересень 2014 року, ТОВ "Донмас" за жовтень та грудень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 24.03.15 №43/23-01-22-02/36262526 (далі- Акт перевірки).
Згідно Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пп. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на прибуток, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №87230 грудня 2013 року №872, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1 194 136 гр;
- пп. "а" п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, п.7 розділу III, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 за № 2094/24626 в частині відображення в податкової декларації з податку на додану вартість за вересень та грудень 2014 року (колонка Б, рядку 10.1), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на загальну суму 1 266 310 грн, в т.ч. за вересень 2014 року на суму 565 160 грн та за грудень 2014 року на суму 701 150 грн та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 60 508 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:
- №0000912301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 791 204 грн, в тому числі за основним платежем 1 194 136 грн, за штрафними санкціями 597 068 грн;
- №0000922301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 899 465 грн, в тому числі за основним платежем 1 266 310 грн, за штрафними санкціями 633 155 грн;
- №0000932301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 60 508 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ "Нафтова компанія Партнер", ТОВ "Азонтес" та ТОВ "Донмас".
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 14.1.27 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюються ст. 200 ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.