ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №809/275/16
адміністративне провадження №К/9901/27302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі"
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючи суддя - Кузьмич С.М., судді - Гулида Р.М., Улицький В.З.)
у справі №809/275/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі"
до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерзі" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 05.01.2016 про збільшення суми грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ерзі" з сплати податку на додану вартість в розмірі 1 084 455 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 05.01.2016 про збільшення суми грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ерзі" з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 858 388 грн;
- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 44 142 грн 64 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне виконання умов договорів, укладених між позивачем та ПП "Марс і С", ПП "Дніпрокомплект", ТОВ "Нафтова компанія ""Народна" та ТОВ "Інтелект - М" у періоді, що перевірявся та підтверджують правомірність визначення платником своїх податкових зобов`язань.
Відповідач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та вказаними вище контрагентами реально не виконувались. Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність реального здійснення поставки нафтопродуктів позивачу по підставі договорів, укладених між Товариством та ПП "Марс і С", ПП "Дніпрокомплект", ТОВ "Нафтова компанія ""Народна" та ТОВ "Інтелект - М" у періоді, що перевірявся з огляду на те, що вказані у товарно-транспортних накладних автомобілі не призначені для здійснення транспортування нафтопродуктів, що фактично свідчить про відсутність реального здійснення поставки. Також апеляційний суд вказав на специфіку товару, що поставлявся позивачу та наявне особливе законодавче регулювання здійснення постачання, перевезення, прийняття, обліковування, тощо вказаного товару.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство зазначило про реальність виконання укладених між позивачем та ПП "Марс і С", ПП "Дніпрокомплект", ТОВ "Нафтова компанія ""Народна" та ТОВ "Інтелект - М" договорів, вказало на те, що документи передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрасзв`язку України, Держпоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, на відсутності яких наголошував суд апеляційної інстанції, не складаються безпосередньо під час здійснення господарських операцій та не є документами, що пов`зані з обчисленням та сплатою податків та зборів. Також скаржник зазначає, що перевезення нафтопродуктів здійснювало ТОВ "Дніпрокомплект" своїм транспортом, а тому позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року.
За результатами перевірки складено акт №353/09-19-22-01-13/32076573 від 17 грудня 2015 року (далі - Акт перевірки, том 1 а.с. 9-32).
Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1 746 461 грн, в тому числі за ІІІ квартал 2012 року на 507 536 грн, за ІV квартал 2012 року на 533 871 грн, за 2013 рік на 288 451 грн, за 2014 рік на 416 603 грн;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 714 786 грн, в тому числі за липень 2012 року на 100 420 грн, за серпень 2012 року - 141 448 грн, вересень 2012 року - 241 500 грн, жовтень 2012 року - 174 167 грн, листопад 2012 року - 334 281 грн, лютий 2013 року - 72 719 грн, березень 2013 року - 28 833 грн, квітень 2013 року - 20 000 грн, травень 2013 року - 61 724 грн, липень 2013 року - 19 945 грн, серпень 2013 року - 19 716 грн, вересень 2013 року - 20 059 грн, листопад 2013 року - 20 289 грн, грудень 2013 року - 40 348 грн, січень 2014 року - 20 289 грн, квітень 2014 року - 64 419 грн, травень 2014 року - 20 289 грн, серпень 2014 року - 102 234 грн, вересень 2014 року - 99 104 грн, листопад 2014 року - 53 149 грн, грудень 2014 року - 59 853 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 05 січня 2016 року №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 084 455 грн, з яких за основним платежем на 722 970 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 361 485 грн та №0000012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 858 388 грн, з яких за основним платежем 1 238 925 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 619 463 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій, укладених між позивачем та ПП "Марс і С", ПП "Дніпрокомплект", ТОВ "Нафтова компанія ""Народна" та ТОВ "Інтелект - М" у періоді, що перевірявся.
Відповідно до 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.