ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №826/16207/15
адміністративне провадження №К/9901/28838/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року (суддя Арсірій Р.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (судді: Сорочко Є.О. (головуючий), Федотов І.В., Хрімлі О.Г.)
у справі № 826/16207/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМЕРЕЖА"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДМЕРЕЖА" (далі - ТОВ "ФУДМЕРЕЖА") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року № 27726552209.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції між ТОВ "ФУДМЕРЕЖА" та ТОВ "АЛЬФА-РЕЗЕРВ" мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року № 27726552209.
Судові рішення мотивовані тим, що наявні в матеріалах справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ "АЛЬФА-РЕЗЕРВ", а також здійснення за їх участю господарських операцій, тому ТОВ "ФУДМЕРЕЖА" правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками таких відносин.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "ФУДМЕРЕЖА".
На обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган зазначив, що первинні документи містять недоліки в їх оформленні; позивачем не надано до перевірки документи, які підтверджують факт транспортування товарів від місця переходу права власності на товар від ТОВ "АЛЬФА-РЕЗЕРВ" до місця передачі товарів компанії "OREXIM LIMITED". На думку ДПІ, судами належним чином не надано оцінку обставинам, встановленим у межах кримінального провадження №12014000000000570, відкритого 04 грудня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України. Також судами не досліджено питання ділової мети при здійсненні господарських операцій та економічний ефект.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу ДПІ без задоволення, а судові рішення - без змін.
26 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ФУДМЕРЕЖА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "АЛЬФА-РЕЗЕРВ", ТОВ "ПРОМЕТЕЙ-ГОЛД", ТОВ "ПРОДМАРКЕТ ЛТД", ТОВ "ВАЛЬДЕНА", ТОВ "ДЖАГЛАНС", ТОВ "ПРОДМАРКЕТ-ЗАХІД", ТОВ "ЗАХІД ОБРІЙ" за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 26 лютого 2015 року №169/26-55-22-09/36387249.
У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, за вересень 2014 року у сумі 4 998 700,00 грн.
Висновки ДПІ щодо виявлених порушень ґрунтуються на тому, що реальний зміст господарських операцій між ТОВ "ФУДМЕРЕЖА" та ТОВ "АЛЬФА-РЕЗЕРВ" не підтверджується належними доказами.
На підставі акта перевірки 18 березня 2015 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 27726552209, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7 498 050,00 грн, зокрема 4 998 700,00 грн - за основним платежем та 2 499 350,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.