ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №266/4208/16-а
адміністративне провадження №К/9901/47005/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді: Василенко Л.А., Міронова Г.М.)
у справі №266/4208/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про скасування наказу та поновлення на роботі.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року №347 в частині звільнення з органів внутрішніх справ;
- зобов`язати працевлаштувати на посаді в органах внутрішніх справ, яка відповідає кваліфікації та досвіду роботи.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що звільнення відбулося у період перебування у відпустці по догляду за дитиною, що є порушенням Конституції та Кодексу законів про працю України. Відповідач попереджав про наступне звільнення за два місяці, проте пропозицій по працевлаштуванню не було.
3. 20 листопада 2017 року позивач надіслала клопотання про поновлення строку звернення до суду.
4. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року клопотання позивача задоволено та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
5. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
6. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області працевлаштувати ОСОБА_1 . У іншій частині позовних вимог відмовлено.
7. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 23 грудня 2005 року по 5 листопада 2016 року ОСОБА_1 проходила службу органах внутрішніх справ України.
9. Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 21 жовтня 2015 року №316 о/с позивачу - психологу групи кадрового забезпечення спеціального батальйону судової міліції "Грифон" Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області, було надано відпустку по догляду за дитиною з 19 жовтня 2015 року по 7 серпня 2018 року.
10. Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року №347 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів).
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у розумінні пункту 11 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
12. Оскільки позивач не була прийнята на службу до поліції, її звільнення зі служби в органах внутрішніх справ проведено відповідно до розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію". Посилання на норми Кодексу законів про працю України є необґрунтованими оскільки вони не регулюють порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ в частині звільнення позивача є законним та скасуванню не підлягає з огляду на вимоги Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію". Проте відмова у задоволенні позовної вимоги про працевлаштування позивача належним чином не була обґрунтована.
14. Зобов`язуючи відповідача працевлаштувати позивача суд апеляційної інстанції посилався на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 15 жовтня 2013 року (справа №21-303а13). Відповідно до даної правової позиції статтею 184 Кодексу законів про працю України заборонено звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачено обов`язкове працевлаштування у випадку її звільнення. Оскільки згідно зі статтею 235 Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 Кодексу, зокрема, жінки, яка має дітей віком до трьох років, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає що відповідач не виконує судове рішення та продовжує порушувати норми чинного законодавства України.
16. Посилається також на те, що суд апеляційної інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення по справі, а судове рішення не ґрунтується на належних і допустимих доказах.
17. Оскільки Закон України "Про Національну поліцію" не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, до спірних правовідносин застосовуються положення Кодексу законів про працю України. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 березня 2012 року зазначав, зокрема, що в кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбані працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця такої відпустки.
18. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про перебування спеціалізованого батальйону судової міліції "Грифон" в стані припинення і на час розгляду справи в судах запису про припинення юридичної особи не було внесено.
19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
21. Згідно з пунктом 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
22. За приписами підпункту "г" пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
23. Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VІІІ) набрав чинності 7 листопада 2015 року.
24. Згідно з пунктом 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
25. Пунктами 9, 10, 11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.