ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №826/26222/15
адміністративне провадження №К/9901/29427/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М. В.,
суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року (головуючий суддя - Арсірій Р.О., судді: Кузьменко В.А., Огурцов О.П.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
у справі №826/26222/15
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 14 серпня 2015 року №1158 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 23 жовтня 2015 року №1598 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 30 жовтня 2015 року №2211 про звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни;
- визнати недійсним запис у трудовій книжці позивача про звільнення з органів внутрішніх справ за наказом від 30 жовтня 2015 року №2211;
- поновити позивача на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро з 1 листопада 2015 року;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 1 листопада 2015 року по день ухвалення судом рішення.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем під час проведення службового розслідування та прийняття спірних наказів було порушено ряд положень Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція №230) та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 27 липня 2017 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу МВС України від 14 серпня 2015 року №1158 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності залишив без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
4. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ МВС України від 23 жовтня 2015 року №1598 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; визнав протиправним та скасував наказ МВС України від 30 жовтня 2015 року №2211 про звільнення позивача за порушення дисципліни; визнав недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення його з органів внутрішніх справ за наказом від 30 жовтня 2015 року №2211 та поновив ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань робочого апарату Укрбюро з 1 листопада 2015 року. Зобов`язав МВС України нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 1 листопада 2015 року по день ухвалення судового рішення. В іншій частині позовних вимог відмовив.
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МВС України звернулося з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 27 лютого 2015 року перебував на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідування управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.
8. На підставі наказу МВС України від 10 вересня 2015 року №1096 "Про призначення та проведення службового розслідування", за фактом долучення працівником Робочого апарату Укрбюро Інтерполу ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді міста Києва до матеріалів справи №826/5892/15 фотокопій службової кореспонденції МВС України, проведено службове розслідування за результатами якого складено висновок від 9 жовтня 2015 року, затверджений міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б.
9. У висновку службового розслідування зазначено, що в Окружному адміністративному суді міста Києва перебувала справа №826/5892/15 за позовом ОСОБА_1 до МВС України про неправомірне переведення та призначення на нижчу посаду, під час розгляду якої, в судовому засіданні 12 серпня 2015 року, ОСОБА_1 за власною ініціативою долучив до матеріалів справи письмові докази, зокрема фотокопії службової кореспонденції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, яка містить конфіденційну інформацію, чим порушив вимоги статті 10 Закону України від 1 червня 2010 року №2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон №2297-VI), статті 21 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII), статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту, пункту 2.14.12 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року №747 (далі - Інструкція №747), пункту 8.1 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Держмитслужби України, ДПА України від 9 січня 1997 року №3/1/2/5/2/2 (далі - Інструкція №3/1/2/5/2/2).
10. Наказом МВС України від 23 жовтня 2015 року №1598 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " за порушення вимог статті 10 Закону №2297-VI, статті 21 Закону №2657-XII, статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту, пункту 2.14.12 Інструкції № 747, пункту 8.1 Інструкції №3/1/2/5/2/2) на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
11. На підставі вказаного наказу, МВС України прийняло наказ від 30 жовтня 2015 року №2211 о/с "По особовому складу", яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі Положення №114).
12. Вважаючи протиправними спірні накази відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про їх скасування та поновлення на посаді.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт порушення позивачем службової дисципліни відповідачем не доведено, а отже притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та подальше звільнення зі служби відбулось незаконно.
14. При визначенні розміру середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, суд керувався положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. В обґрунтування поданої касаційної скарги МВС України зазначило, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки тому факту, що надані позивачем в судовому засіданні документи являються службовою документацією Інтерполу, яка не підлягає розголошенню, а позивач не мав згоди на розповсюдження вказаної інформації.
16. Також поза увагою судів залишився факт, що вказані документи є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, оскільки в цих документах міститься попередження щодо обмеження у використанні інформації, у зв`язку з цим, скаржник наполягає на правомірності оскаржуваних наказів.
17. МВС України вважає, що судами не врахована тяжкість вчиненого ОСОБА_1 проступку.
18. Крім того, МВС України вказує, що зобов`язання поновити позивача на посаді є необґрунтованим і не відповідає закону, оскільки відбулась ліквідація органів внутрішніх справ зі скороченням всіх посад працівників міліції, а отже можливості поновити позивача не існує.
19. Також скаржник вважає, що рішення судів в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу є такими, що не узгоджуються із положеннями бюджетного законодавства, оскільки бюджетні видатки та фінансування посад які скорочені з 6 листопада 2015 року відсутні.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Аналогічне положення закріплено в пункті 1 частини другої статті 2 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).
23. Предметом спору у цій справі є встановлення правомірності прийнятих відповідачем наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Правовідносини, пов`язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби органів внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням №114, Дисциплінарним статутом.
26. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
27. Відповідно до пункту 64 "є" Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
28. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (стаття 1 Дисциплінарного статуту).
29. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю.
30. Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
31. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 5 Дисциплінарного статуту).
32. За правилами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
33. Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлено статтею 14 Дисциплінарного статуту, у якій зазначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
34. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
35. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
36. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
37. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
38. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
39. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
40. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.