ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №826/24439/15
адміністративне провадження №К/9901/19543/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дакота"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
у справі №826/24439/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота"
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дакота" (далі - Товариство. позивач, платник) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ДПІ у Солом`янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення платником своїх грошових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 24 вересня 2015 року №0005432208 та №0005442208, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодесу України та не включення до складу доходу дохід, по контрагенту ТОВ "Альфатрейд Україна" не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначив, що надані позивачем документи підтверджують реальність виконання господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ "КК ДС" та ТОВ "Таєрс Асістанс", а також вказав про відсутність правових підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних, що містять технічні помилки.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність виконання умов укладених між позивачем та ТОВ "Таєрс Асістанс", ТОВ "КК ДС", ТОВ "Альфатек", ТОВ "Вот Рітейл", ТОВ "Омега доставка" договорів, оскільки містять недоліки та не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зазначив, що Товариством протиправно не відображено у складі доходів від реалізації товарів, робіт, послуг дохід у сумі 22 720 грн за результатами взаємовідносин з ТОВ "Альфатрейд Україна", а також погодився з доводами контролюючого органу про внесення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних з порушенням п. 200.1 ст. 200 ПК України.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки поставлено під сумнів реальність здійснення господарських операцій лише з двома контрагентами, а саме: ТОВ "КК "ДС"" та ТОВ "Таєрс Асістанс", реальність виконання яких підтверджується наданими позивачем первинними документами. Зауваження контролюючого органу по інших суб`єктах господарювання не стосуються дійсності господарських відносин, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду справи. Зазначає про відображення Товариством у податковій декларації суми доходів за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Альфатрейд", а також вказує, що технічні помилки, допущені у податкових накладних не призвели до заниження податкових зобов`язань та розрахунків з бюджетом, а тому не можуть були підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит за відповідними накладними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Дакота" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 08.09.2015 № 4388/26-58-22-0-17/36509625 (далі - Акт перевірки, том. 1 а.с. 32-73).
Згідно відомостей Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- пп. 14.1.27, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 19.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 87 553 грн, а тому числі по періодах: за 2013 рік на суму 51 688 грн та за 2014 рік на суму 35 865 грн;
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 209 485 грн. у тому числі по періодах: за лютий 2013 року в сумі 900 грн, за квітень 2013 року в сумі 2 962 грн, за травень 2013 року в сумі 270 грн, за червень 2013 року в сумі 1 456 грн, за листопад 2013 року в сумі 188 грн, за березень 2014 року в сумі 30 900 грн, за травень 2014 року в сумі 2 369 грн, за липень 2014 року на суму 115 438 грн, за серпень 2014 року на суму 2 255 грн, за вересень 2014 року на суму 727 грн, за жовтень 2014 року в сумі 45 160 грн, за листопад 2014 року на суму 6 860 грн.
- п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.
Відповідно до 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до приписів пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.