ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №826/5851/16
адміністративне провадження №К/9901/26636/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН БЕСТ"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2016 року (суддя Літвінова А.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (судді: Мацедонська В.Е. (головуючий), Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
у справі № 826/5851/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН БЕСТ"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІН БЕСТ" (далі - ТОВ "КЛІН БЕСТ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року № 64626552207.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції між ТОВ "КЛІН БЕСТ" та ТОВ "ЛАЙК ТРЕСТ", ТОВ "СТАРКСЕРВІС" та ТОВ "УНІВЕРСАЛГРУПТРЕЙД" мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Окружний адміністративний суд постановою від 18 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Судові рішення мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року № 64626552207 прийнято відповідачем правомірно, оскільки господарські операції між позивачем та контрагентами, зазначеними в акті перевірки, фактично не здійснювалися, а тому відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. У касаційній скарзі ТОВ "КЛІН БЕСТ" наведені доводи, які є аналогічними тим, що викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КЛІН БЕСТ".
ДПІ не скористалася своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 17 до 22 вересня 2015 року згідно з наказом начальника ДПІ від 14 вересня 2015 року № 2179 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КЛІН БЕСТ" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "ЛАЙК ТРЕСТ", ТОВ "СТАРКСЕРВІС", ТОВ "УНІВЕРСАЛГРУПТРЕЙД" за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2015 року №382/26-55-22-07/38649530.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів/послуг позивачем у ТОВ "ЛАЙК ТРЕСТ", ТОВ "СТАРКСЕРВІС", ТОВ "УНІВЕРСАЛГРУПТРЕЙД" на загальну суму податку на додану вартість 6 251 759,00 грн за період з 01 вересня 2013 року до 31 січня 2014 року та операції з продажу цих товарів/послуг контрагенту-покупцю ТОВ "ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП" на загальну суму податку на додану вартість 6 245 700,00 грн за період взаємовідносин із зазначеними контрагентами; відсутність об`єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, статті 135, статті 185 Податкового кодексу України за операціями з придбання товарів/послуг у ТОВ "ЛАЙК ТРЕСТ", ТОВ "СТАРКСЕРВІС", ТОВ "УНІВЕРСАЛГРУПТРЕЙД" за період з 01 вересня 2013 року до 31 січня 2014 року та операції з продажу цих товарів/послуг контрагенту-покупцю ТОВ "ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП" за період взаємовідносин із зазначеними контрагентами.
За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки від 24 вересня 2015 року №382/26-55-22-07/38649530 ДПІ листом від 15 жовтня 2015 року №23734/10/26-55-22-07 повідомила позивача про залишення без змін висновків акта перевірки.
На підставі акта перевірки з огляду на встановлені порушення ТОВ "КЛІН БЕСТ" вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року №64626552207, згідно з яким позивачу зменшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6059,00 грн, зокрема за основним платежем - 6059,00 грн.
За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 24 грудня 2015 року № 19549/10/26-15-10-08-16 та ДФС України від 04 березня 2016 року № 4894/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року № 64626552207 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).