ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №820/7521/15
адміністративне провадження №К/9901/24802/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області (Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року (головуючий суддя - Чудних С.О.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.)
у справі №820/7521/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акура Оіл"
до Головного управління ДФС у Чернігівській області (Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акура Оіл" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ДПІ в м. Чернігові, контролюючий орган), правонаступником якої є Головне управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу та правильність визначення платником своїх податкових зобов`язань.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області №0002412200 від 17.06.2015 року та №0002422200 від 17.06.2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність виконання господарських договорів, укладених між Товариством та ТОВ "Делюкс Компані" у періоді, що перевірявся та підтверджують правомірність визначення платником своїх господарських зобов`язань за результатами господарських відносин з вказаним вище контрагентом.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про відсутність реального здійснення господарських відносин між Товариством та ТОВ "Делюкс Компані" у періоді, що перевірявся, а також вказує, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та враховуючи специфіку товару, що поставлявся (нафтопродукти), встановлені законом особливості постачання, перевезення, прийняття, обліковування, тощо вказаного товару, не підтверджують реальність виконання умов спірного договору.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
30 серпня 2018 року Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 "Деякі питання територіальних органів державної фіскальної служби" Державну податкову інспекцію в м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області реогранізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Чернігівській області.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та заміну відповідача - Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області правонаступником - Головним управлінням ДФС у Чернігівській області.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Акура Оіл" щодо декларування в податковій звітності з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ "Делюкс Компані" за січень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт № 1037/22/38341143 від 03.06.2015 (далі - Акт перевірки, том 1 а.с. 81-98).
Згідно відомостей Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 783 390 грн за січень 2015 року та завищено р. 24 на загальну суму 895 448 грн за січень 2015 року (том 1 а.с. 98).
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.06.2015 №0002422200, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 895 448 грн, та 0002412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 675 085 грн, з яких за основним платежем - 1 783 390 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 891 695 грн.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача та ТОВ "Делюкс Компані".
Відповідно до 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюються ст. 200 ПК України.
Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності до вимог п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.