ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 283/1524/13-к
провадження № 51- 8388км18
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Коваля В. В.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
розглянла у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12013060010000038 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК і виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 24 лютого 2013 року близько 19:40 на 131 км + 107 м автодороги "Київ-Ковель" поблизу с. Липляни Малинського району Житомирської області, керуючи автопотягом "Рено Преміум" та рухаючись у напрямку м. Ковеля всупереч вимогам підпункту "б" пункту 2.3. та пункту 12.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, виявивши попереду автомобіль "ВАЗ-21121" під керуванням ОСОБА_2, який рухався у напрямку м. Києва, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу та застосував маневр відвороту ліворуч на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з вказаним автомобілем, унаслідок чого водій автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження від яких на місці загинув.
При перегляді вироку Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 29 травня 2018 року його змінив, визнав недопустимим доказом висновок судової автотехнічної експертизи № 087-13 від 27 червня 2013 року проведеної за заявою ОСОБА_3 та виключив з мотивувальної частини вироку посилання суду на цей висновок експерта, а також висновок суду про порушення водієм автомобіля "ВАЗ-21121" ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду. У решті залишив цей вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор стверджує, що суд першої інстанції у вироку не спростував факту порушення ОСОБА_1 підпункту "б" пункту 2.3, та пункту 12.3 Правил дорожнього рухуі не надав правової оцінки поведінці останнього в конкретній ситуації.
Він також вважає, що суди безпідставно взяли до уваги висновок експерта № 229/230/14-52 від 2 жовтня 2014 року, який, на його думку, побудовано на припущеннях.
Окрім того зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не надав належних відповідей на усі доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення, що, на його думку, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та безпідставного виправдання ОСОБА_1 .
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав.
Виправданий ОСОБА_1 та захисник Коваль В. В. просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Доводи касаційної скарги прокурора є аналогічними тим, що були наведені в його апеляційній скарзі та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який у своєму рішенні надав на них вичерпні відповіді, навівши відповідні підстави і мотиви з яких він виходив при його ухваленні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.