постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
05 березня 2020 року
м. Київ
справа № 206/6936/15-к
провадження № 51-4751км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Ковальчука В. І. (у режимі відеоконференції),
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Постаренка Д. В., який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015040700001213 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Воронежа Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, жителя м. Дніпра,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком ОСОБА_1 повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 серпня 2015 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців 18 днів.
Вирішено питання щодо речових доказів та запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакціїЗакону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIII(далі - Закон № 838-VIII)) зараховано ОСОБА_1 в строк покарання термін його попереднього ув`язнення з 4 вересня 2015 року по 29 грудня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Районний суд встановив, що ОСОБА_1, за обставин детально викладених у вироку, 27 липня 2015 року за місцем проживання в м. Дніпрі, на ґрунті неприязних відносин завдав ОСОБА_2 численних ударів руками та ногами у голову, обличчя та тулуб спричинивши останній тяжких тілесних ушкоджень від яких вона померла.
При перегляді вироку 17 жовтня 2018 року Дніпровський апеляційний суд вказане рішення змінив. На підставі ч. 4 ст. 70 КК визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахував останньому у строк покарання термін його попереднього ув`язнення з 29 грудня 2016 року по 17 жовтня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті залишив вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через м`якість.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахувавши ОСОБА_1 у строк покарання термін з 6 грудня 2017 року по 11 липня 2018 року, як строк попереднього ув`язнення. В обґрунтування зазначає, що у вказаний період ОСОБА_1 фактично відбував покарання за вироком суду першої інстанції (зміненого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2017 року, яку було скасованого постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 липня 2018 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції), а тому цей час не може зараховуватися йому як строк попереднього ув`язнення, зважаючи на положення ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Прокурор також вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, і є надто м`яким. Звертає увагу на те, що при новому розгляді суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, який 12 липня 2018 року скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 6 грудня 2017 року зазначив про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у межах санкції кримінального закону за інкримінований злочин, з урахуванням положень ст. 65 КК.
Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки у ній не надано вичерпної відповіді на доводи його апеляційної скарги.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримав.
Захисник та засуджений виступили проти задоволення касаційної скарги прокурора і просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.