ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2020 року
справа № 310/2981/18-к
провадження № 51-4773км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
потерпілого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого Лєбєдєва О.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080130003569, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не судимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК,
за касаційними скаргами захисника Журавльова А.О. та представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Лєбєдєва О.В. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 3 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2019 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 3 грудня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 51 571 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 грн моральної шкоди та 9147 грн втраченого заробітку.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2019 року скасуваввирок щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення втраченого заробітку. В іншій частині вирок залишив без зміни.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 17 серпня 2017 року близько 19:00, перебуваючи біля зупинки громадського транспорту "Южгідромаш" на Мелітопольському шосе в м. Бердянську Запорізької області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, діючи з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_1 один удар кулаком в ліву лобно-тім`яну частину голови, чим спричинив йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у виді забою головного мозку 2 ступеню з подальшим розвитком гемморагічного інсульту в лівій лобно-тім`яній області.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Журавльов А.О. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК, оскільки в його діях відсутній склад цього злочину;
- обвинувачений давав у суді послідовні, правдиві показання щодо фактичних обставин кримінального провадження, які об`єктивно підтверджуються матеріалами справи, зокрема показаннями його дружини свідка ОСОБА_3, яким суди не надали належної оцінки;
- в тій обстановці, яку створив потерпілий своїми неправомірними діями, ОСОБА_2 перебував у стані необхідної оборони та з метою усунення таких дій потерпілого, наносячи удар долонею в його обличчя, не перевищив її межі, не мав наміру завдати потерпілому якогось суттєвого ушкодження здоров`ю;
- суди не врахували, що дії потерпілого мали ознаки дрібного хуліганства: він перебував у стані алкогольного сп`яніння, відкрив пасажирські двері та безпричинно чіплявся до вагітної дружини обвинуваченого, давив рукою на її живіт, не реагуючи на справедливі зауваження, а в суді послався на втрату свідомості;
- твердження суду про відсутність стану необхідної оборони у ОСОБА_2 є лише припущеннями;
- суд безпідставно не прийняв до уваги позицію прокурора, який пропонував стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 10 000 грн;
- в тексті ухвали апеляційного суду є посилання на доводи в апеляційній скарзі прокурора щодо іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, яке не має відношення до провадження щодо ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Лєбєдєв О.В. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити судові рішення в частині вирішення цивільного позову та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 70 000 грн, а всього заподіяну шкоду у розмірі 130 718 грн 62 копійки.
На обґрунтування своїх доводів представник потерпілого зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, не в повній мірі врахував усі обставини, які впливають на визначення розміру моральної шкоди, а саме:
- значну тривалість знаходження потерпілого на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого від обвинуваченого тілесного ушкодження, яка на момент пред`явлення позову складала загалом 87 днів, при цьому потерпілий продовжує лікуватися по теперішній час;
- внаслідок отриманих травм суттєво погіршився зір потерпілого, він вимушений пересуватися з поводирем, також значно обмежено моторику правої сторони тіла, через що він не може самостійно обслуговувати себе в побуті, повноцінно діяти у повсякденному житті та вимушений звертатися за допомогою третіх осіб;
- негативних змін зазнало особисте та громадське життя потерпілого, він не може повноцінно спілкуватись із близьким, друзями та виконувати свої функції як голови Бердянської регіональної асоціації інвалідів, що завдає йому додаткових моральних переживань;
- через отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 був вимушений звертатись до правоохоронних органів, витрачати свій час на участь у слідчих та процесуальних діях, судових засіданнях, збирати документи, необхідні для досудового слідства, двічі проходити судово-медичну експертизу, в тому числі з виїздом до м. Запоріжжя, що з урахуванням його стану здоров`я є для нього вкрай обтяжливим.
Також представник потерпілого зазначає, що апеляційний суд всупереч положень, передбачених статтями 7,9, 29, 370, 419Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК):
- вказані порушення суду першої інстанції не усунув;
- помилково скасував вирок в частині стягнення матеріальної шкоди та втраченого заробітку, проігнорувавши висновки судово-медичних експертиз та виписки з медичної карти стаціонарного хворого;
- порушивпринцип диспозитивності, оскільки сторона захисту не ставила під сумнів висновки судово-медичних експертиз та не заявляла клопотання про їх повторне призначення;
- не зазначив в ухвалі будь-якого обґрунтування того, які саме пов`язані з лікуванням витрати не підлягають відшкодуванню та на підставі яких досліджених судом доказів;
- скасувавши вирок в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення втраченого заробітку, в резолютивній частині ухвали не прийняв рішення по суті цих заявлених вимог або подальшого процесуального руху провадження в цій частині;
- порушиввимоги ч. 2 ст. 1195 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК) в частині відшкодування втраченого заробітку особі, яка в момент завдання шкоди не працювала,виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпілий, його представник та прокурор підтримали вимоги, викладені в касаційній скарзі представника потерпілого, щодо задоволення вимог касаційної скарги захисника заперечували.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі захисника порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням вищезазначених норм КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, які, на думку захисника, могли істотно вплинути на його висновки (у тому числі показання обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_5 ), та вирішувати питання про їх достовірність, а тому ці доводи не є предметом перевірки касаційного суду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному спричиненні потерпілому тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкостіта правильність кваліфікації його дій ґрунтується на сукупності досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою, та є правильним.
Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що ОСОБА_2 перебував у стані необхідної оборони, були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження.
Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні стверджував, що потерпілий намагався сісти в машину з боку вагітної дружини, він пояснив потерпілому, що той помилився та його автомобіль стоїть позаду, що на пасажирському сидінні сидить вагітна жінка і потерпілий тисне їй на живіт, на що останній не реагував. Він вийшов з машини та вдарив потерпілого долонею в обличчя, захищаючи свою сім`ю, оскільки потерпілий ліз до нього, говорив "йди сюди", простягав до нього руки, а він оборонявся, тобто перебував у стані необхідної оборони. Ці показання обвинуваченого також підтвердила свідок ОСОБА_3 .
Потерпілий ОСОБА_1 у суді зазначив, що він є інвалідом І групи по зору, помилково намагався сісти до чужого автомобіля, коли підскочив водій, відірвав його від машини, вдарив у скроню і більше він нічого не пам`ятає, отямився у відділенні травматології.
Суд першої інстанції встановив, що показання потерпілого ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями свідка-очевидця події ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та об`єктивнопідтверджуються даними протоколів слідчих експериментів за участю потерпілого та свідка ОСОБА_5, висновками судово-медичних експертиз та іншими доказами.