Постанова
Іменем України
25 березня2020 року
м. Київ
справа № 296/9031/18
провадження № 51-4723км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів : Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
захисника Коки В.А.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Коки В.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2019 року стосовно останнього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060020003086, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із зарахуванням на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання строку попереднього ув`язнення з 17 червня 2017 року по 19 червня 2017 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 08 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказане кримінальне правопорушення, частково приєднано покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вирішено рахувати з 27 листопада 2017 року.
Оскаржуваним вироком Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2019 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 08 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 змінено в частині призначення остаточного покарання та скасовано в частині визначення початку строку відбування покарання.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 393 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та призначено засудженому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 вирішено рахувати з 08 травня 2019 року.
У решті вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи засудженим вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та з 20 квітня 2018 року відбуваючи покарання в ДУ "Житомирська виправна колонія (№ 4)", що знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, вчинив втечу з місця позбавлення волі. А саме, усупереч вимогам ч. 4 ст. 107 КВК України, відповідно до якої засудженим забороняється самовільно залишати колонію, порушувати лінію охорони та самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, 31 липня 2018 року близько 13:20 ОСОБА_1 самовільно залишив територію комунальної установи "Житомирський обласний консультативно-діагностичний центр" по вул. Пушкінській, 1 у м. Житомирі, куди його було етаповано для проведення обстеження. Таким чином, ОСОБА_1, будучи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вчинив втечу з місця позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кока В.А., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд при зміні початку строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , тим самим збільшуючи йому термін відбування покарання, повинен був вирок місцевого суду не змінити, а скасувати з ухваленням нового вироку. При цьому вказує, що прокурором не надано, а матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів на підтвердження залишку невідбутої частини покарання, призначеного засудженому за попереднім вироком, а отже судом його було встановлено на припущеннях. Крім того, зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що під час призначення покарання суд обмежений рамками висунутого прокурором обвинувачення, яке включає в себе і запропоноване ним покарання. Також у касаційній скарзі захисник Кока В.А. наводить мотиви щодо необхідності застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року та зарахування ОСОБА_1 попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Кока В.А. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
Прокурор Шевченко О.О. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).