Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 204/5898/15
провадження № 61-1039св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гусакової Оксани Борисівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.
у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його прабабі - ОСОБА_3 та прадіду - ОСОБА_4 на підставі рішення Народного суду Красногвардійського району міста Дніпропетровська належало по 1/2 частині домоволодіння по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину зазначеного нерухомого майна.
Після смерті ОСОБА_4 його онук ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину від 27 липня 1982 року реєстраційний № 1-3129.
Проте, з часу прийняття спадщини у зазначеному домоволодінні не проживає та не навідується до нього, тому він вважав, що зазначене домоволодіння по праву належить прабабі, дружині померлого - ОСОБА_3, оскільки вона самостійно доглядала будинок та утримувала його у належному стані.
Йому не відомо місцезнаходження ОСОБА_2 .
Частина домоволодіння, яка перейшла у спадок до відповідача знаходилася у занедбаному стані, тому він після повернення із армії у 2002 році, за власний рахунок відремонтував його та привів у задовільний стан.
Фактично з того часу 1/2 частину домоволодіння, яка належить відповідачу, він використовував для власних потреб, зберігав там дрова, та свої особисті речі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його прабаба ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину зазначеного домоволодіння.
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його баба ОСОБА_5, яка 17 листопада 2012 року подарувала йому частину домоволодіння.
Після цього, він продовжував відкрито, безперервно та добросовісно користуватися частиною домоволодіння, яке належить відповідачу, оскільки вона знаходиться у вкрай занедбаному стані, він змушений витрачати свої кошти на її утримання та ремонт, оскільки існує загроза руйнації всього будинку.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивач є недобросовісним володільцем, а тому підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю немає. Сам по собі факт користування майном не може бути підставою визнання безперервності володіння та застосування набувальної давності.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 1 065,00 кв. м, по фактичному користуванню, яке складається з: А-1 - житловий будинок, шл. бетон, загальною площею 47,5 кв. м, Б - сарай, шл. бетон, Е - сарай, шл. бетон, Ж - гараж, шл. блок, Г - сарай, шл. бетон, З - вбиральня, дер., І, 1-11 - споруди.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 спірною частиною будинку не опікується тривалий проміжок часу, у зв`язку з чим позивач вимушений був звертатись до органів міліції з метою розшуку відповідача, але як вбачається з довідки начальника Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року ОСОБА_2 був оголошений у розшук в 2007 році, та до теперішнього часу місцезнаходження його не встановлено. Доводи позивача про те, що він з 2002 року, коли повернувся зі служби в армії та до сьогоднішнього дня добросовісно, відкрито для всіх осіб, у тому числі для органів місцевого самоврядування, та безперервно володіє спірною частиною будинку, яка належала його бабусі матеріалами справи не спростовуються. За вказаних обставин, з метою збереження майна, та захисту права власності позивача на частину домоволодіння, вирішити спір в інший спосіб ніж визнати за позивачем право власності на спірну частину за набувальною власністю за рішенням суду неможливо.
Короткий зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року, в якій посилався на те, що в судовому рішенні апеляційного суду зазначено, що він спірною частиною будинку не опікується тривалий проміжок часу, у зв`язку з чим позивач вимушений був звертатись до органів міліції з метою розшуку відповідача, але як вбачається з довідки начальника Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року ОСОБА_2 був оголошений у розшук в 2007 році та до теперішнього часу місцезнаходження якого не встановлено.
Проте, на його запит надано інформацію, що за даними Національної поліції України відомості щодо фактів звернення осіб в період з 01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року з приводу розшуку ОСОБА_2 відсутні. Доводи позивача про те, що він з 2002 року добросовісно та відкрито для всіх осіб безпосередньо володіє спірною частиною будинку є безпідставними та фактичним введенням суду в оману.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року задоволено.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року скасовано, рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач відкрито володіє своїм майном та користується ним у встановленому порядку, а також в розшуку не перебував, про що останнім були надані беззаперечні докази, а позивач звертаючись до суду із позовом, фактично ввів суд в оману тим, що саме він з 2002 року добросовісно та відкрито для всіх осіб безпосередньо володіє спірною частиною будинку, безпідставно зазначивши про розшук відповідача, а тому, враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, проте апеляційному суду про ці обставини відомо нічого не було, що призвело до передчасного ухвалення судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гусакова О. Б. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково дійшов висновку, що нововиявленою обставиною є інформація, яка зазначена у відповіді Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 16 квітня 2019 року, оскільки це є новим доказом. Проте нові докази не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Аналогічний висновок, викладений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 червня 2016 року у справі № 419/3259/12-ц та постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.
Отже, суд апеляційної інстанції не правильно надав оцінку доводам відповідача, визначив коло істотних підстав, які суттєві для вирішення предмету спору та помилково прийняв до уваги факт того, що відповідач був необізнаний про розгляд справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Гусаковою О. Б., в якому зазначав, що він відкрито володіє своїм майном та користується ним у встановленому порядку. В розшуку не перебував та не перебуває про, що свідчить інформація від Національної поліції України. Позивач при розгляді справи ввів суд в оману, надавши підроблену довідку начальника Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з рішенням Народного суду Красногвардійського району міста Дніпропетровська від 22 листопада 1965 року у справі № 2-2131 встановлено, що домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожному по 1/2 частині.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 30 грудня 1981 року Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Дніпропетровська.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28 листопада 1989 року Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Дніпропетровська.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3 від 19 жовтня 1990 року, виданим старшим державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К. Г., спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_5 .
Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається із 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна зареєструвала у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП "ДМБТІ" 30 серпня 2011 року за № 31124892.
Згідно з договором дарування від 17 листопада 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком С. М., 1/2 частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, була подарована ОСОБА_5 - ОСОБА_1 .
Після укладення договору, позивач зареєстрував право власності на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП "ДМБТІ" 07 грудня 2012 року № 36615285.
Згідно з листом КП "ДМБТІ" від 15 жовтня 2015 року № 12358 встановлено, що інша 1/2 частина домоволодіння зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27 липня 1982 року, виданого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр № 1-3128, зареєстровано БТІ в реєстрову книгу № 196 за реєстровим № 87.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
15 січня 2020 року справа № 204/5898/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.